Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -судді Кобилянського М.Г.,

суддів: Амєліна С.Є., Юрченка В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до командира військової частини А 0515 Міністерства оборони України про зобов'язання зарахувати строк навчання у вислугу років

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року, -

У березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом і просив зобов'язати командування військової частини А 0515 зарахувати строк навчання у військовому училищі до загального строку безперервної служби в Збройних Силах України, провести перерахунок вислуги років, встановивши початком військової служби день зарахування до Московського суворовського військового училища.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року це судове рішення залишено без змін.

Позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій і постановити нове -про задоволення позову.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 у період з 11.09.1989р. по 12.06.1991р. проходив навчання у Московському суворовському військовому училищі. Відповідачем, строк навчання у вказаному навчальному закладі у загальний строк служби позивачу не був зарахований. При цьому відповідач послався на те, що законом не передбачено початком проходження військової служби день зарахування до військового училища.

За змістом пункту «а» статті 12 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»пенсія за вислугу років призначається, зокрема, особам начальницького складу податкової міліції незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше.

Відповідно до пункту «а»частини першої статті 17 цього Закону військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсії.

Статтею 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Видами такої служби згідно з частиною четвертою цієї статті є: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання)/ курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Початком військової служби згідно з частиною першою статті 24 вказаного Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) вважається: 1) день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на строкову військову службу; 2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи, тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом; 3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.

Отже, відповідно до зазначених норм навчання у військово-навчальному закладі (військовому ліцеї) не визначено як проходження військової служби.

Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (2232-12) у редакції, чинній до 13 травня 1999 року, яка передбачала зарахування періоду такого навчання до проходження військової служби, на момент виникнення спірних відносин не діяв.

Відтак, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що відповідач правомірно відмовив у зарахуванні до строку безперервної військової служби позивача у Збройних Силах України час його навчання у військовому училищі.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підставами для скасування рішень є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судами першої і апеляційної інстанцій було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За обставин, коли оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 224, 230 КАС України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.