Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі -ДПІ)

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2011

у справі № 2а-9937/10/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (далі -Товариство)

до ДПІ

про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 22.06.2010 № 0000352200/0, від 12.07.2010 № 0000352200/1, від 03.08.2010 № 0000352200/2.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 у задоволенні адміністративного позову відмовлено з тих мотивів, що операції з акціями ліквідованого емітента не мають ділової мети та не підлягають відображенню в окремому податковому обліку платника.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2011 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено повністю; оспорювані податкові повідомлення-рішення визнано протиправними та скасовано з підстав їх незаконності.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суди України ДПІ просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду зі спору як скасоване помилково.

Товариством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому заявник зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акта та просить залишити його без змін.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.

Як встановлено судами обох інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010, оформлену актом від 10.06.2010 № 3477/22-0/31236795. Під час цієї перевірки було виявлено, що станом на 01.04.2009 на балансі позивача обліковувались цінні папери -акції відкритого акціонерного товариства «Мало-Будищанський завод будівельних матеріалів». Як підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, 15.11.2006 було припинено державну реєстрацію юридичної особи - відкритого акціонерного товариства «Мало-Будищанський завод будівельних матеріалів»у зв'язку з банкрутством; за розпорядженням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку Полтавського територіального управління від 25.12.2006 № 54-ПО-С скасовано реєстрацію випуску акцій цього товариства, свідоцтво про реєстрацію випуску акцій визнано таким, що втратило чинність.

20.01.2010 Товариством (продавець) було відчужено зазначені акції за договором купівлі-продажу цінних паперів, укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Фондова Брокерська Компанія»(покупець); від продажу цих акцій позивачем було отримано 3 000 000 грн.

22.01.2010 позивач придбав вказані акції у товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Фондова Брокерська Компанія», сплативши останнього 3 005 000 грн.

На підставі висновку про незаконність відображення позивачем в окремому податковому обліку зазначених операцій з продажу та купівлі акцій ліквідованого емітента та за наслідками включення до оподатковуваного доходу позивача коштів у сумі 3 000 000 грн. як доходу з інших джерел, податковим органом було донараховано Товариству податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 327 510,70 грн. (у тому числі 297 737 грн. за основним платежем та 29 773,70 грн. за штрафними санкціями) за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні даного позову, суд першої інстанції підтримав таку позицію податкового органу та зазначив, що операції позивача із акціями неіснуючого емітента не є операціями з продажу цінних паперів, позаяк не породжують відповідні ним правові наслідки.

Така правова оцінка обставин справи відповідає нормам матеріального права.

За змістом підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом (334/94-ВР) .

У підпункті 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 цього Закону під терміном "витрати" розуміється сума коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

У підпункті 7.6.4 пункту 7.6 цієї ж статті Закону (334/94-ВР) міститься визначення терміну «доходи»як суми коштів або вартості майна, отриманого (нарахованого) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшеного на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» обіг цінних паперів -це вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

Згідно зі статтею 2 цього Закону емітентом цінних паперів визнається юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.

Статтею 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що акція - це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України (435-15) та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Емітентом акцій є тільки акціонерне товариство. Порядок прийняття відповідним органом акціонерного товариства рішення про розміщення акцій визначається законом, що регулює питання утворення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції надають їх власникам однакові права.

Правовий аналіз наведених нормативних положень дає підстави для висновку про те, що проста іменна акція емітента нерозривно пов'язана з особою емітента, адже її економіко-правове значення полягає у забезпеченні отриманні її держателем прибутку (зокрема, у вигляді дивіденду), тоді як наслідком припинення юридичної особи-емітента є втрата акцією своїх ознак прибутковості, що виключає її товарність.

Економічний ефект від продажу акцій припиненого (ліквідованого) емітента відсутній, адже, як вірно зазначив суд першої інстанції, такий ефект не може бути пов'язаний з заниженням прибутку підприємства, внаслідок безпідставного застосування правил оподаткування, визначених пунктом 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, правила оподаткування операцій з цінними паперами, визначені вказаними нормативними положеннями, можуть мати місце у разі «товарності» угод з цінними паперами, тобто коли такі угоди мають реальний характер, спрямовані на реальне настання правових наслідків. Правомірність угоди передбачає, що така угода має ознаки юридичного факту, що породжує визначені законом для такої угоди правові наслідки, настання яких бажають особи - учасники угоди. Тобто дійсність угоди означає визнання за нею ознак юридичного факту, що створює той правовий результат, до якого прагнули суб'єкти угоди.

Припинення ж емітента акцій на час укладення позивачем договорів про придбання простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства «Мало-Будищанський завод будівельних матеріалів»виключає наявність у позивача мети, спрямованої на реальне настання правових наслідків від здійснених цієї операції.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у разі здійснення суб'єктами господарювання операцій з акціями, емітованими підприємством, діяльність якого припинено, такі акції не можуть бути об'єктами цивільних прав та не відповідають нормативному визначенню терміну «цінні папери».

А відтак у апеляційного суду були відсутні підстави для скасування правильного по суті та вмотивованого рішення суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2011 у справі № 2а-9937/10/2070 скасувати.

3. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 у справі № 2а-9937/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.