2а-7608/10/1870 Про стягнення штрафних санкцій за невиконання щоденного друку фіскальних звітних чеків - 27.02.2013 Прийняття

Позов подано про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.08.2010 № 0007032304/65738, згідно з яким Товариство зобов'язано сплатити 109 140 грн. штрафних санкцій за невиконання щоденного друку фіскальних звітних чеків.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.11.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2010, позов задоволено частково; оспорюване рішення скасовано в частині притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 108 120 грн.; в решті позову відмовлено.

На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій заявник просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що в ході проведення ДПІ перевірки належного позивачеві магазину за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, оформленої актом від 18.08.2010, було виявлено факт невиконання Товариством щоденного друку фіскальних звітних чеків (Z-звітів) за період з 03.05.2010 по 17.08.2010 на реєстраторах розрахункових операцій (далі - РРО) типу Silex 6004.60, а саме -на РРО із заводським номером 05660337, реєстраційним номером 1819007972, РРО із заводським номером 05660334 та реєстраційним номером 1819007973, РРО із заводським номером 05660339 та реєстраційним номером 1819007924. Наведені обставини стали підставою для застосування до позивача 109 140 грн. штрафних санкцій в порядку пункту 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» згідно з оспорюваним рішенням.

Приймаючи рішення про часткове задоволення даного позову, суди цілком обґрунтовано відхилили як неспроможні доводи позивача про відсутність у нього обов'язку друкувати Z-звіти у разі невиконання розрахункових операцій на РРО.

Адже згідно з пунктом 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

В силу вимог пункту 4.6 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 (z0105-01) (далі -Порядок), суб'єкт підприємницької діяльності повинен забезпечити друкування X-звітів, Z-звітів та інших документів (крім розрахункових), що передбачено експлуатаційною документацією на РРО, підрахунок готівки на місці проведення розрахунків під час здійснення перевірки господарської одиниці на вимогу представника контролюючого органу.

З огляду на наведене у статті 2 названого Закону визначення фіскального звітного чека як документа встановленої форми, надрукованого реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті, у разі відсутності розрахункових операцій за робочий день Z-звіт міститиме нульові показники, що однак не звільняє суб'єкта господарювання від обов'язку роздрукувати такий звіт та забезпечити його зберігання у КОРО.

Посилання позивача на те, що спірні РРО були резервними і застосовувалися виключно у разі виходу з ладу основних РРО для забезпечення безперебійної роботи не підтверджуються матеріалами справи. Адже в силу вимог пункту 2.7 Порядку при реєстрації резервного РРО у правому верхньому кутку реєстраційного посвідчення робиться напис "Резервний", у першому рядку відповідної таблиці в посвідченні зазначаються назва та адреса господарської одиниці, де буде зберігатися резервний РРО, а в інших рядках - назви та адреси всіх господарських одиниць, де він буде використовуватися.

Однак реєстраційні посвідчення спірних РРО відповідних написів та відомостей не містять.

А відтак слід погодитися з висновком судів щодо правомірності притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу в порядку пункту 4 статті 17 зазначеного Закону за невиконання щоденного друку фіскальних звітних чеків.

У той же час попередні судові інстанції невірно визначили характер спірних правопорушень, що вплинуло на правильність здійсненого ними розрахунку штрафних санкцій.

Так, приймаючи рішення про часткове задоволення даного позову, суди послалися на те, що невиконання друку фіскальних звітних чеків на трьох спірних РРО за період з 03.05.2010 по 17.08.2010 є єдиним триваючим правопорушенням.

Чинне законодавство України не містить нормативного визначення триваючого правопорушення, а відтак для з'ясування характеру діяння з точки зору його продовжуваності в кожному конкретному випадку необхідно аналізувати динамку спірних правовідносин.

Так, правопорушення вважається триваючим у випадку, коли воно являє собою діяння, що полягає у тривалому, продовжуваному у часі, безперервному, невиконанні суб'єктом установлених законодавством вимог.

При вирішенні питання щодо віднесення того чи іншого правопорушення до триваючого або нетриваючого необхідно розрізняти момент юридичного закінчення правопорушення та момент припинення протиправної поведінки. Закінченим вважається правопорушення, що характеризується повною реалізацією його об'єктивної та суб'єктивної сторони. Припинення ж протиправної поведінки має місце тоді, коли особа добровільно припиняє здійснювати протиправні дії або коли держава в особі уповноважених органів присікає правопорушення. Триваюче правопорушення продовжується після його юридичного закінчення.

У розглядуваному випадку йдеться про вчинення позивачем ряду тотожних одномоментних правопорушень, що полягали у невиконанні Товариством друку фіскальних звітних чеків за кожний окремий день. Юридичне закінчення цього правопорушення характеризується одночасною повною реалізацією його об'єктивної та суб'єктивної сторони; після його закінчення позивач не здійснював продовжуваної протиправної діяльності до часу повторного вчинення протиправної бездіяльності наступного дня спірного періоду.

Наведене обумовлює правомірність застосування до позивача заходів відповідальності за кожний окремий факт невиконання друку Z-звіту та законність оспорюваного рішення.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові акти та повністю відмовити у позові.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Суми задовольнити.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2010 у справі № 2-а-7608/10/1870 скасувати.

У позові відмовити.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.