2а-6247/10/1870 Про зобов'язання списати штрафні санкції за порушення правил застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - 27.02.2013 Прийняття

У липні 2010 року Кооператив звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив зобов'язати відповідача списати з його облікових карток штрафні санкції у сумі 1196 грн. та у сумі 1700 грн.

Постановою названого суду від 08.09.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010, у позові відмовлено з тих мотивів, що штрафні санкції за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (265/95-ВР) та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (481/95-ВР) не є податковим зобов'язанням, у зв'язку з чим на такі санкції не поширюється процедура списання податкового боргу, визначена пунктом 18.2 статті 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На вказані судові акти Кооперативом подано касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи, та просить повністю задовольнити позовні вимоги, скасувавши оскаржувані рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за рішенням Охтирської МДПІ від 01.03.2004 № 23-309/2163 позивача було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 1196 грн. за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (265/95-ВР) ; за рішенням контролюючого органу від 19.05.2004 № 23-20/6979 Кооператив було зобов'язано сплатити 1700 грн. штрафу за недотримання приписів Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (481/95-ВР) . За наслідками звернення Охтирської МДПІ до господарського суду з позовом про стягнення з Кооперативу зазначених штрафних санкцій постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2010 провадження у справі було припинено з тих підстав, що цей спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з даними позовними вимогами щодо зобов'язання відповідача списати з облікових карток Кооперативу оспорювану суму штрафних санкцій.

На час подання цього позову оперативний облік платежів, що надходять до бюджету здійснювався у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276 (z0843-05) .

Пунктом 4.1 цієї Інструкції передбачено, що нарахуванню в особових рахунках платників підлягають: податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання; відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань; непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

Отже, чинним законодавством не передбачено відображення у картках особового рахунку платника штрафних санкцій, які не є частиною податкового зобов'язання.

Згідно з визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»:

податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пункт 1.2);

штрафна санкція (штраф) -це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, установлених відповідними законами (пункт 1.5).

Оскільки Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (265/95-ВР) та Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (481/95-ВР) не є законами з питань оподаткування, а визначають лише правила здійснення господарської діяльності у сфері, що охоплюється предметом їх регулювання, то санкції за порушення вимог цих нормативно-правових актів за своєю правовою природою не належать до податкових зобов'язань.

А відтак такі санкції не відображаються у картках особового рахунку платника та не підлягають списанню в порядку пункту 18.2 статті 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який згідно з його преамбулою є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Доводи скаржника щодо застосування оспорюваних штрафних санкцій за актом індивідуальної дії у формі податкового повідомлення-рішення не спростовують зазначеного висновку, позаяк форма рішення не може змінити правову природу платежу.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком судів щодо безпідставності позовних вимог.

Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано судами, а їх висновки відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу Правдинського робітничого кооперативу Сумської облспоживспілки відхилити.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010 у справі № 2а-6247/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.