2а-14103/10/2670 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення щодо оподаткування прибутків, одержаних від експлуатації суден у міжнародних перевезеннях - 27.02.2013 Прийняття

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011, позовні вимоги задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.09.2010 № 0000922202/1. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що міжнародною угодою, укладеною між Урядом України та Урядом Швеції передбачено оподаткування прибутків, одержаних від експлуатації суден у міжнародних перевезеннях, у країні резидентства, у зв'язку з чим позивач не є податковим агентом спірного нерезидента -постачальника послуг фрахту.

На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про порушення судами вимог пункту 13.5 статті 13, пункту 18.1 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 470 (470-2001-п) (далі -Порядок), та просить відмовити у позові, скасувавши оскаржувані судові рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009, оформлену актом від 17.06.2010 № 651/1-23-30-22890514. За наслідками цієї перевірки податковим органом було визначено позивачеві податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 505 419 грн., у тому числі: 168 473 грн. за основним платежем та 336 946 грн. за штрафними санкціями (з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження).

Підставою для оспорюваного донарахування із застосуванням штрафних санкцій стало те, що у перевіреному періоді позивач здійснював виплату доходу у вигляді фрахту нерезидентам, зокрема, фірмі Stena Line Scandinavia AB (Швеція) за договором про організацію морських перевезень від 19.11.2003 № 43 без стягнення та перерахування до бюджету відповідної суми податку на прибуток із суми фрахту, як того вимагає пункт 13.5 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, наведеною нормою Закону передбачено, що сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

У той же час згідно з пунктом 18.1 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Пунктами 1, 2 статті 8 Конвенції між Урядом України і Урядом Швеції про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень (ратифікована Україною 23.04.1996 та набула чинності для України 04.06.1996) визначено, що прибутки, одержані підприємством Договірної Держави від експлуатації морських, повітряних суден у міжнародних перевезеннях, будуть оподатковуватись лише в цій Державі. Для цілей цієї статті прибутки від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях включають: а) доход від здачі в оренду порожніх морських або повітряних суден; b) прибутки від використання, утримання або здачі в оренду контейнерів (включаючи трейлери і супутнє устаткування для транспортування контейнерів), використовуваних для транспортування товарів чи виробів; де така оренда або таке використання, утримання або оренда, залежно від випадку, є побічними щодо експлуатації морського або повітряного судна у міжнародних перевезеннях.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у відповідності до вимог наведеного міжнародного договору названий контрагент позивача, будучи резидентом Швеції, не повинен сплачувати податок на прибуток з суми фрахту, виплаченого йому Товариством.

При цьому суди цілком об'єктивно відхилили як неспроможні доводи ДПІ про неподання вказаним нерезидентом довідки про резидентство як підстави для звільнення від оподаткування доходів з джерелом їх походження з України.

Дійсно, пунктом 4 Порядку передбачено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію:

повну назву або прізвище нерезидента;

підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі;

назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження;

дату видачі.

Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Як встановили суди за наслідками дослідження наявних у справі доказів, фірмою Stena Line Scandinavia AB було подано сертифікат, що містить необхідні відомості, виданий податковим агентством Швеції та апостильований у відповідності з вимогами Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (підписана 05.10.1961; набула чинності для України 22.12.2003). Наведене спростовує твердження ДПІ про відсутність відповідної довідки для застосування встановлених міжнародним договором правил звільнення нерезидента від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України.

У зв'язку з цим Вищий адміністративний суд України погоджується з наданою судами правовою оцінкою фактичних даних зі спору щодо незаконності оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано судами, а їх висновки відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011 у справі № 2а-14103/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.