Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.05.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2010 року по справі №2а-691/09/5/0170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-курортного підприємства «Кримські здравниці» до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання дій незаконними і протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.05.2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2010 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-курортного підприємства «Кримські здравниці» до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання дій незаконними і протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення -задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0016562301/0 від 17.12.2008, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 50406,00грн. у тому числі за липень 2008 -18901,00 грн., за серпень 208 року -31505,00 грн.

Рішення судів мотивовано тим, що чинне законодавство України не ставить право платника на одержання бюджетного відшкодування у залежність від факту сплати постачальниками відповідної суми ПДВ до бюджету, а факт оплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару підтверджується матеріалами справи.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 13.04.2009 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 15.07.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.05.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2010 року, в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.10 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі- Закон України №168/97-ВР (168/97-ВР) ).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №9350/23-4/25140593 від 15.12.2008, складеного за результатом позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-курортного підприємства «Кримські здравниці» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень, серпень 2008 року на рахунок платника, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.06.2008 по 01.08.2008, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0016562301/0 від 17.12.2008, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 50406,00грн. у тому числі за липень 2008 на 18901,00 грн., за серпень 208 року на 31505,00 грн.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.п.7.2.3, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України №168 з посиланням на відсутність номенклатури товару у податкових накладних виданих Відкритим акціонерним товариством «ММК ім.Ілліча», неможливість підтвердження факту надмірної сплати суми ПДВ до бюджету та формування податкових зобов'язань контрагентом позивача Приватним підприємством «Торговий дім Металліка», який не знаходиться за місцем реєстрації, а також на неправомірність віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість сплачені у зв'язку з придбанням товару не з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Пунктом 1.8 Закону України №168 (168/97-ВР) бюджетне відшкодування визначено як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України №168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

В силу вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

За змістом п.п. 7.4.5 цього пункту не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом діяльності позивача є туроператорська діяльність, а саме організація відпочинку з розміщенням туристів на базі човнової станції з будівлями кліматопавільона. Металопрокат, який було придбано позивачем у Приватного підприємства «Торговий дім Металліка» та у Товариства з обмеженою відповідальністю «Максим» за спірними господарськими операціями, був призначений для реконструкції зазначеного об'єкту, що спростовує висновок податкового органу щодо невикористання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

За результатом розгляду справи також було спростовано висновок податкового органу щодо відсутності у позивача права включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виданими Відкритим акціонерним товариством «ММК ім.Ілліча» у зв'язку з тим, що вони отримані без дотримання вимог п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України №168, оскільки вказані накладні були виписані у момент виникнення податкових зобов'язань, а саме, у день оплати отриманих послуг, а зі змісту вказаних накладних вбачається, що в них чітко вказана номенклатура послуг -харчування відпочиваючих, фіксована вартість харчування однієї особи на добу та об'єм вказаних послуг у дрібному значенні, яке враховує коефіцієнт оплати.

Судом встановлено факт оплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару, послуг, відображення господарських операцій в податковому та бухгалтерському обліку, тобто позивачем виконано всі умови, передбачені Законом, а тому останній має право на отримання бюджетного відшкодування.

Крім того, відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди -як-то безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Водночас слід зазначити, що несплата ПДВ продавцем сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцю. Факт порушення контрагентом своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

Отже, відсутність доказів сплати контрагентом позивача по ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні бюджетного відшкодування при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-курортного підприємства «Кримські здравниці»як платника ПДВ.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо безпідставності зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. 55 ст. 210, 222, 223, 224, 230, 231, 232 ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.05.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.