Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Кобилянського М.Г.,

суддів: Амєліна С.Є., Юрченка В.В.,

секретар: Пилипчук Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської митниці, Державної митної служби України про визнання наказу незаконним, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за касаційними скаргами Ізмаїльської митниці та Державної митної служби України на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2009 року, -

У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом. У ході розгляду справи вимоги доповнив і просив визнати пункт 1 наказу т.в.о. начальника Ізмаїльської митниці Пельтек М.С. від 6 грудня 2007 року №394-к про його звільнення незаконним, поновити на посаді старшого інспектора митного посту Рені Ізмаїльської митниці та стягнути середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 6 грудня 2007 року по день поновлення на роботі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2009 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2009 року скасовано та прийнято нову - про задоволення позову. Визнано наказ т.в.о. начальника Ізмаїльської митниці від 6 грудня 2007 року № 394-к про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади незаконним та скасовано. Поновлено позивача на посаді старшого інспектора сектора митного оформлення у пункті пропуску «Долінське-Чішмікіой» відділу митного оформлення у пункті пропуску «Долінське-Чішмікіой» митного поста «Рені» Ізмаїльської митниці. Стягнуто з Ізмаїльської митниці на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 6 грудня 2007 року по 14 липня 2009 року.

Державна митна служба України та Ізмаїльська митниця, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просять скасувати судове рішення цього суду й залишити в силі постанову суду першої інстанції, яка, на їх думку, ухвалена відповідно до закону і скасована помилково. Звертають увагу суду на те, що звільнення позивача з митних органів було застосовано не як дисциплінарне стягнення за порушення службової дисципліни, а внаслідок недотримання ним вимог Закону України «Про державну службу» (3723-12) пов'язаних із проходженням державної служби. Крім того, Ізмаїльська митниця просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, зокрема, з підстав пропуску строку звернення до суду, встановленого ст. 233 КЗпП України.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційних скарг та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач був звільнений за порушення, за яке раніше притягувався до дисциплінарної відповідальноситі у виді догани.

Проте висновок суду апеляційної інстанції є помилковим і не відповідає встановленим обставинам.

Судами встановлено, що з 14 жовтня 2005 року ОСОБА_1 проходив службу на посаді старшого інспектора Ізмаїльської митниці.

Наказом Ізмаїльської митниці «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 15 травня 2006 року № 115-к за несумлінне виконання службових обов'язків, яке виявилось у порушенні вимог п.14 Правил митного оформлення транспортних засобів, номерних вузлів та агрегатів, що переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМСУ від 25.06.1999 р. № 393 (z0516-99) , що є порушенням вимог ст. 10 Закону України «Про державну службу», ст.4 Дисциплінарного Статуту митної служби України (2805-15) , п.п. 2.1, 2.3, 2.7, 2.16 Посадової інструкції старшого інспектора відділу у пункті пропуску «Рені-Джюрджюлешть» (автомобільний) з сектором у пункті пропуску «Долінське-Чішмікіой» митного поста «Рені» Ізмаїльської митниці, старшому інспектору сектору митного оформлення у пункті пропуску «Рені-Джюрджюлешть» (автомобільний) ОСОБА_1 оголошено догану.

Вищезазначені події слугували складенню відносно позивача адміністративного протоколу і постановою Приморського районного суду м.Одеси від 26 червня 2996 року за порушення п. «г» ч.3 ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 255 грн. Вказана постанова суду позивачем не оскаржувалася.

Наказом Ізмаїльської митниці від 6 грудня 2007 року № 394-к за недотримання пов'язаних із проходженням державної служби обмежень, передбачених статтею 16 Закону України «Про державну службу» у зв'язку з вчиненням дій, передбачених статтею 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» ОСОБА_1 на підставі п.2 ст.30 Закону України «Про державну службу» був звільнений з державної служби та з посади, яку обіймав.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється у разі недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону.

Частиною першою статті 16 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про боротьбу з корупцією», який був чиним на час виникнення спірних правовідносин, суб'єкти, зазначені у статті 2 цього Закону, за вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, несуть адміністративну відповідальність на підставі цього Закону (356/95-ВР) . Питання про кримінальну, цивільно-правову та матеріальну відповідальність за корупційні діяння та правопорушення, пов'язані з корупцією, вирішуються відповідно до вимог чинного законодавства. Військовослужбовці та інші особи, які згідно з чинним законодавством притягаються до відповідальності за адміністративні правопорушення відповідно до дисциплінарних статутів, у разі вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, несуть відповідальність, передбачену цим Законом.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про припинення державної служби позивача, підстави для якого передбачені Законом України «Про державну службу» (3723-12) , тому оскаржуваний пунк наказу є законним і не підлягає скасуванню.

Правильним є і висновок суду першої інстанції про те, що позивачем без поважних причин було пропущено місячний строк звернення до суду з позовом про поновлення на службі, встановлений ст. 233 КЗпП України, на застосуванні якого наполягав відповідач.

Відповідно до вимог статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

За вказаних обставин судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а судове рішення суду першої інстанції, яке було ухвалене відповідно до закону, залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 226, 230 КАС України, -

Касаційні скарги Ізмаїльської митниці та Державної митної служби задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2009 року скасувати, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2009 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.