Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді-доповідача Гордійчук М.П.

суддів: Конюшка К.В., Сіроша М.В.

при секретарі: Рідзевській І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою МПП "ВІК-ЕКСПО" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2009 року у справі за позовом МПП "ВІК-ЕКСПО" до Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання дій неправомірними, рішення протиправним та нечинним, зобов'язання вчинити дії, -

У червні 2008 року МПП "ВІК-ЕКСПО" звернулося до суду з адміністративним позовом до Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області (з урахуванням остаточних уточнень позовних вимог) про визнання неправомірними дії Рівненської районної державної адміністрації щодо відмови в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою по зміні цільового призначення земельної ділянки площею 1,8501 га, яка належить йому на праві приватної власності та знаходиться на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області для будівництва торгово-виробничого комплексу з об'єктами сервісу та позивач також просив зобов'язати Рівненську районну державну адміністрацію надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою по зміні цільового призначення цієї земельної ділянки. Також просив визнати протиправним та нечинним рішення Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області № 100 від 17.04.2008 року.

Позов вмотивовано тим, що МПП «ВІК-ЕКСПО» є власником двох земельних ділянок площею 1,7340 га та 1,8200 га, які розташовані на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, про що свідчать Державні акти на право власності на земельні ділянки та договори купівлі продажу земельних ділянок від 17 серпня 2006 року.

Оскільки дані земельні ділянки не відносяться до особливо цінних земель розташованих в межах населеного пункту або за його межами, рішення суб'єктів владних повноважень про відмову у зміні цільового призначення земельної ділянки є незаконним.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2008 року позов задоволено частково.

Зобов'язано Рівненську районну державну адміністрацію Рівненської області надати МПП «ВІК-ЕКСПО» дозвіл на виготовлення проекту землеустрою по зміні цільового призначення земельної ділянки загальною площею 1,8501 га, яка належить МПП «ВІК-ЕКСПО» на праві приватної власності та знаходиться на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області для будівництва виробничо торгового комплексу з об'єктами сервісу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що до повноважень Великожитинської сільської ради не відноситься вирішення питань щодо прийняття рішень про зміну цільового призначення даної земельної ділянки, яка знаходиться поза межами населеного пункту.

Щодо задоволення позову в частині вимог до Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, то суд послався на те, що, оскільки п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) не містить заборони щодо надання такого дозволу (зібрання необхідної технічної документації, узгоджень з уповноваженими органами), і введена пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки є тимчасовим обмеженням та діє до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, то позов підлягає задоволенню в цій частині.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2009 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову позивачу у задоволенні позову.

Судове рішення апеляційної інстанції вмотивовано тим, що цільовим призначенням земельних ділянок позивача є ведення особистого селянського господарства, питання зміни цільового призначення виникло під час дії заборон, встановлених законодавством. Таким чином, Рівненсіська районна державна адміністрація Рівненської області, відмовляючи в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою по зміні цільового призначення земельної ділянки діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, МПП «ВІК-ЕКСПО» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою. В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач дійсно є власником земельних ділянок площею 1,7340 га та 1,8200 га. Цільове призначення цих земельних ділянок -для ведення підсобного сільського господарства, що підтверджується державними актами про право власності на земельні ділянки № 257153, № 257154, виданими 12.01.2007 року Рівненською районною державною адміністрацією, а також договорами купівлі-продажу від 17.08.2006 року, актами прийому-передачі земельної ділянки від 17.08.2006 року, нотаріально посвідченими заявами продавців від 27.08.2008 року, витягами з державного реєстру право чинів.

Великожитинською сільською радою Рівненського району Рівненської області та Рівненською районною державною адміністрацією Рівненської області МПП «ВІК-ЕКСПО» відмовлено їм у наданні дозволів на виготовлення проекту землеустрою по зміні цільового призначення земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції дійшов такого висновку з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

У відповідності до приписів ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; сільського господарства, використання землі й інші питання, віднесені законами до їх повноважень.

Частинами 1, 3 ст. 20 Земельного кодексу України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб (надалі -Порядок), затвердженого Постановою КМ України від 11.04.2002 року № 502 (502-2002-п) , встановлено, що зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.

Згідно п. 8 Порядку, районна держадміністрація розглядає подані проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту, якщо така зміна пов'язана з наступним використанням цієї ділянки для сільськогосподарських потреб, ведення лісового і водного господарства, будівництва об'єктів, призначених для обслуговування членів територіальних громад району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Проте, як вірно встановлено п. «б» п.15 розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу України (2768-14) (в редакції, чинній на час звернення позивача з позовом до суду) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб не допускається.

Згідно розпоряджень голови районної державної адміністрації від 07.04.2004 року № 223 та від 03.11.2004 року № 651 дані земельні ділянки виділялись первинним власникам як земельні частки (паї) для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вищезазначеного, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що Рівненська районна державна адміністрація Рівненської області, відмовляючи в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою по зміні цільового призначення земельної ділянки, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу МПП "ВІК-ЕКСПО" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2009 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239-1 КАС України.