Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Пасічник С.С.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року,

В липні 2012 року ОСОБА_4 пред'явив позов до Головного управління МВС України у Київській області про скасування наказів від 03.05.2012 р. № 320 в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності та від 01.06.2012 р. № 440 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ, зобов'язання поновити його на посаді начальника ІТТ Броварського МВ (з обслуговуванням м. Бровари та Броварського району) ГУМВС України у Київській області та виплатити середній розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтував тим, що його безпідставно звільнено з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни, оскільки в оскаржених наказах не зазначено, який саме нормативно-правовий акт він порушив та який дисциплінарний проступок вчинив.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неповне встановлення судами обставин справи, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що суди попередніх інстанцій не встановили, яким чином він порушив пункти 1.16, 1.27 Інструкції з організації конвоювання в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 20.01.2005 р. № 60дск, та залишили поза увагою те, що рішення про конвоювання взятих під варту осіб на легковому автомобілі було прийнято старшим конвою ОСОБА_6, якому позивач підпорядковувався, а втікача з-під варти 30.04.2012 р. було затримано і поміщено в ізолятор тимчасового тримання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 1994 року проходив службу в органах внутрішніх справ, з 2010 року - на посаді начальника ізолятора тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб Броварського МВ (з обслуговуванням м. Бровари та Броварського району) ГУМВС України у Київській області.

Службовим розслідуванням, проведеним за фактом втечі засудженого ОСОБА_7, встановлено, що 27.04.2012 р. для конвоювання підсудних до суду та етапування взятих під варту осіб у Броварському МВ призначено конвой у складі: старшого конвою - ОСОБА_8, водія-конвоїра - ОСОБА_9, конвоїрів - ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_4 О 13:50 конвойний наряд, отримавши підсудних ОСОБА_7 і ОСОБА_12, на спеціально обладнаному автомобілі УАЗ "Патріот" доставили їх на судове засідання до Броварського міськрайонного суду. ОСОБА_4 і ОСОБА_8 залишились охороняти підсудних під час судового засідання, а інші конвоїри направились до ІТТ Броварського МВ для отримання ще двох взятих під варту осіб, у яких закінчувався дозволений термін перебування в ІТТ, для їх подальшого етапування до Київського слідчого ізолятора. У судовому засіданні ОСОБА_7 і ОСОБА_12 було визнано винними у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, та засуджено, відповідно, до 7 і 8 років позбавлення волі. Після закінчення судового засідання ОСОБА_4 разом з ОСОБА_8 вивели засуджених з будівлі суду та посадили їх на заднє сидіння автомобіля "Шкода Октавія", який належить ОСОБА_4, та вирушили до ІТТ Броварського МВ. Засуджені були прикуті один до одного однією парою металевих браслетів. Під'їжджаючи до перехрестя вул. Кірова і Грушевського ОСОБА_4 знизив швидкість автомобіля та призупинив його рух. В цей час засуджений ОСОБА_7 витягнув руку з кільця металевих браслетів, відчинив двері автомобіля та вискочив з нього. Спроба ОСОБА_8 наздогнати втікача не принесла бажаного наслідку.

У своєму поясненні ОСОБА_4 зазначив, що рішення про конвоювання засуджених на власному автомобілі він прийняв самостійно.

За висновком службового розслідування, вказана надзвичайна подія стала можливою, в тому числі внаслідок порушення службової дисципліни ОСОБА_4, що полягало у порушенні ним статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (3460-15) в частині дотримання законодавства, безвідповідальному ставленні до виконання службових обов'язків, свідомому, грубому ігноруванні вимог Інструкції з організації конвоювання в органах внутрішніх справ України, а саме: п. 1.16 - в частині заборони конвоювання в пішому порядку двох і більше осіб; п. 1.27 - в частині заборони старшому конвойного наряду змінювати порядок конвоювання взятих під варту осіб; п. 2.6 - в частині можливості конвоювання на легковому автомобілі лише однієї взятої під варту особи, яка поміщається на заднє сидіння між двома конвоїрами і на яку надягаються наручники.

Наказом Головного управління МВС України у Київській області від 03.05.2012 р. № 320 ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за п. "є" ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни).

Наказом Головного управління МВС України у Київській області від 01.06.2012 р. № 440 о/с ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із зняттям з військового обліку) з 01.06.2012 р.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 р. № 3460-IV (3460-15) (далі - Дисциплінарний статут), визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту (3460-15) службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб тощо. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Завдання та основи організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб органами внутрішніх справ, організації конвоювання в судах та під час проведення слідчих дій, заходи щодо попередження виникнення надзвичайних подій під час конвоювання, а також порядок управління конвойними нарядами, зокрема, обов'язки начальника конвою (старшого конвоїра) і конвоїрів визначені Інструкцією з організації конвоювання в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС України від 20.01.2005 р. № 60дск.

Відповідно до положень цієї Інструкції конвоювання затриманих за підозрою у вчиненні злочину, заарештованих, підсудних, засуджених осіб полягає в їх своєчасному доставленні (супроводі) до місця призначення та надійній охороні. Одночасне конвоювання в пішому порядку двох і більше осіб забороняється. У виняткових випадках, після узгодження з управліннями адміністративної служби міліції ГУ МВС, дозволяється конвоювання у легковому автомобілі лише однієї взятої під варту особи, яка поміщається на заднє сидіння між двома конвоїрами і на яку надягаються наручники. Конвоїр підпорядковується начальникові конвою (старшому конвоїру) і зобов'язаний: досконало знати свої обов'язки і точно їх виконувати, перебувати у визначеному начальником конвою (старшим конвоїром) місці і не відлучатися без його дозволу; бути вимогливим і ввічливим у поводженні з конвойованими особами, вести за ними постійне спостереження, дотримуватись правил особистої безпеки; припиняти небезпечні й недозволені дії затриманих і взятих під варту осіб.

Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, матеріалами службової перевірки, проведеної з дотриманням встановленого статтею 14 Дисциплінарного статуту (3460-15) порядку, доведено факт порушення позивачем службової дисципліни, що полягало у несумлінному виконанні ним своїх обов'язків як конвоїра та порушенні правил конвоювання засуджених осіб.

Доводи ОСОБА_4 про те, що він особисто не приймав рішення про конвоювання засуджених на власному автомобілі, а лише виконував вказівку старшого конвою ОСОБА_6, спростовуються його письмовими поясненнями, наданими під час службового розслідування. Окрім того, згідно з приписами статті 60 Конституції України ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази; за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Посилання позивача на безпідставне звинувачення його в порушенні пунктів 1.16 і 1.27 Інструкції, якими встановлені правила конвоювання осіб у пішому порядку та визначені обов'язки начальника конвою, а також на факт затримання засудженого ОСОБА_7 через три дні після втечі не впливає на правильність висновків службового розслідування і судових рішень.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 12 Дисциплінарного статуту (3460-15) та підпунктом "є" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114 (114-91-п) , одним із видів дисциплінарних стягнень, які накладаються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, є звільнення з органів внутрішніх справ.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо законності звільнення позивача з органів внутрішніх справ і відсутності підстав для поновлення його на роботі.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року - без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.