Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді-доповідача Гордійчук М.П.

суддів: Конюшка К.В., Сіроша М.В.

при секретарі: Рідзевській І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Родниківської сільської ради на постанову Господарського суду Черкаської областi від 18 грудня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2009 року у справі за позовом Родниківської сільської ради до виконавчого комітету Уманської міської ради про визнання незаконним рішення, -

У листопаді 2007 року Родниківська сільська рада звернулася до суду з адміністративним позовом до Уманської міської ради про визнання недійсним рішення виконкому Уманської міської ради № 167 від 12.02.1998 року.

Позов вмотивовано тим, що спірним рішенням виконком Уманської міської ради розпорядився майном, що знаходиться на території (в адміністративних межах) Родниківської сільської ради та це майно підключене до комунікацій сільської ради.

Судом першої інстанції було замінено неналежного відповідача Уманську міську раду на належного -виконавчий комітет Уманської міської ради.

Постановою Господарського суду Черкаської областi від 18 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2009 року, позивачу у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення вмотивоване тим, що спірне рішення виконавчим комітетом Уманської міської ради прийняте відповідно до його компетенції та згідно п. 6 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" .

Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі Родниківська сільська рада звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виконавчим комітетом Уманської міської ради 23.04.1998 року було прийнято рішення № 167 про приватизацію житла Уманського тепличного комітету, яким відділу житлового господарства Уманському міськвиконкому було доручено проводити приватизацію житла "Уманського тепличного комбінату".

Суди попередніх інстанцій приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог вмотивували свої висновки тим, що спірне рішення виконавчим комітетом Уманської міської ради прийняте відповідно до його компетенції та згідно п. 6 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 24.11.1997 року Уманський міжколгоспний учбово-виробничий тепличний комбінат звернуся з листом № 412 до Уманського міського голови в якому просив Уманський міськвиконком провести приватизацію житлового фонду, що знаходиться на балансі комбінату, оскільки створення свого органу приватизації є не доцільним.

12.02.1998 року тепличний комбінат вдруге звернувся з листом № 72 до міського голови з проханням доручити відділу комунального господарства м. Умань проводити приватизацію житлового фонду тепличного комбінату, оскільки тепличний комбінат не передав житловий фонд на баланс міськжитлоуправління та не має можливості створити відповідний орган для приватизації. Також просив врахувати, що Рада колективних сільськогосподарських підприємств дала згоду на безоплатну передачу житла у власність громадян відповідно до рішення Уманського виконкому від 10.02.1998 року № 3.

Стаття 65 Житлового кодексу України закріплює право на придбання громадянами жилих приміщень, які вони займають, у приватну власність. Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 року (2482-12) , передбачено, що громадяни України мають право приватизувати квартири державного житлового фонду.

Колективне сільськогосподарське підприємство "Уманський тепличний комбінат" було утворено 27.09.2002 року рішенням загальних зборів працівників комбінату.

Його майно на 01.10.2002 року було розпайоване між працівниками та пенсіонерами КСП.

В 2003 році КСП "Уманський тепличний комбінат" реорганізувався і правонаступником його прав і зобов'язань стало ПОСП "Уманський тепличний комбінат". До останнього перейшли права на гуртожитки по вул. Героїв Сталінграду, 8 та по вул. Дерев'янко, 26 в м. Умань. Після чого, зазначені вище гуртожитки були взяті на баланс спеціально створеного для обслуговування житлової інфраструктури комбінату дочірнього підприємства -ДП "Житлово-соціальне управління".

Власником житла, яке знаходиться на балансі ДП "Житлово-соціальне управління" є приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Уманський тепличний комбінат" та майно ДП "Житлово-соціальне управління" належить йому ж на правах оперативного управління.

Згоду на приватизацію житла в будинках "Уманського тепличного комбінату", рішенням від 10.02.1998 року № 3 надала Рада колективних сільськогосподарських підприємств.

Підготовка та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків) покладено на спеціально створені органи приватизації.

Судами зроблено висновок, що чинне на час виникнення правовідносин, законодавство не обмежує власника житла звернутись до відповідного органу приватизації для оформлення документів про приватизацію житла.

На підставі вищезазначеного, суди дійшли вірного висновку, що рішення виконавчого комітету Уманської міської ради № 167 від 12.02.1998 року прийняте відповідно до його компетенції та згідно п. 6 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" .

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судових рішень, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Родниківської сільської ради залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Черкаської областi від 18 грудня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2009 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239-1 КАС України.