Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,секретар Юзина О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2012 року,

В грудні 2011 року Управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області звернулось до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, в якому просило визнати неправомірними дії відповідача щодо винесення постанови ВП № 30173000 від 09 грудня 2011 року про накладення штрафу в розмірі 680 грн. за невиконання рішення суду та скасувати дану постанову.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2012 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Трускавецького міського суду Львівської області від 03 жовтня 2011 року у справі № 2-а-1324-943/11 частково задоволено позов ОСОБА_4 та, між іншим, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області здійснити ОСОБА_4 перерахунок та виплату пенсії за період з 22 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року з врахуванням встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та вже нарахованого і виплаченого підвищення до пенсії. Судом допущено дану постанову від 03 жовтня 2011 року до негайного виконання.

Не погодившись з рішенням суду, 09 листопада 2011 року Управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області оскаржило його в апеляційному порядку.

На підставі виконавчого листа Трускавецького міського суду Львівської області від 03 жовтня 2011 року № 2-а-1324-943/11 державним виконавцем 02 грудня 2011 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 30173000 про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 пенсії. Водночас боржнику надано строк до 08 грудня 2011 року для добровільного виконання рішення суду від 03 жовтня 2011 року.

На виконання постанови суду та вимог державного виконавця Управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області розпорядженням №106918 від 07 грудня 2011 року здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_4 (стягувача у виконавчому провадженні) з 22 лютого 2011 року по 21 березня 2011 року. Даний перерахунок разом з пенсійною справою боржник скерував до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для проведення доплати.

Листом від 08 грудня 2011 року позивач повідомив державного виконавця про часткове виконання рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 03 жовтня 2011 року, зазначивши, що перераховану суму пенсії ОСОБА_4 за один місяць буде включено у виплатну відомість за січень 2012 року.

09 грудня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу в сумі 680 грн., оскільки на адресу підрозділу ПВР ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області не надійшло підтвердження про повне виконання рішення суду.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки оскаржувана постанова винесена державним виконавцем 09 грудня 2011 року, а лист про часткове виконання постанови Трускавецького міського суду Львівської області від 03 жовтня 2011 року позивачем направлено 08 грудня 2011 року і отримано відповідачем 12 грудня 2011 року, то станом на час прийняття спірної постанови у державного виконавця не було жодних відомостей про стан виконання рішення суду, а відтак державний виконавець при винесенні постанови про накладення штрафу від 09 грудня 2011 року ВП № 30173000 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області не надано жодних доказів виплати ОСОБА_4 згідно рішення суду від 03 жовтня 2011 року грошових коштів навіть у межах сум стягнення за один місяць як на час винесення відповідачем оскаржуваної постанови, так і на час прийняття рішення судом.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, колегія суддів апеляційної інстанції виходила з того, що справа розглянута неповноважним складом суду, з порушенням правил предметної підсудності. По суті заявлених позовних вимог суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази повного виконання постанови Трускавецького міського суду Львівської області, а також, навіть в межах суми за один місяць.

Разом з тим в обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що на виконання постанови суду та вимог державного виконавця здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_4 з 22 лютого 2011 року по 21 березня 2011 року, про що повідомив державного виконавця листом від 08 грудня 2011 року з доданням відповідних доказів.

Проте, приймаючи нову постанову про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою та не надав правової оцінки зазначеним твердженням позивача.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, перевіряючи доводи сторін щодо обставин, за яких було прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу, суд мав оцінити докази, надані сторонами у їх сукупності, та, у разі їх неврахування, мотиви, з яких він виходив.

Згідно з ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, оскільки судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, зокрема, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

З оригіналом згідно помічник судді Н.В. Мостов

В.В. Тракало