Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

У листопаді 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2011 позов ОСОБА_2 було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, пов'язаною з не призначенням ОСОБА_2 на відповідну посаду з 12.06.2007 по 21.09.2007 в зв'язку з скороченням посади начальника управління внутрішньої безпеки в Одеській області на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2007 № 71 «Про реорганізацію підрозділів внутрішньої безпеки». Стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.06.2007 по 21.09.2007. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, пов'язану з не призначенням ОСОБА_2 на відповідну посаду з 21.09.2007 по 12.02.2009, в зв'язку із скороченням посади начальника управління внутрішньої безпеки в Одеській області на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ від 12.03.2007 № 71 «Про реорганізацію підрозділів внутрішньої безпеки». Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.09.2007 по 12.02.2009. Допущено негайне виконання постанови суду в частині стягнення грошового утримання за один місяць. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ задоволено. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2011 -скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2006 № 413 о/с «По особовому складу ДВБ ГУБОЗ», згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2006 № 708 «Про реорганізацію департаменту внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України», капітана міліції ОСОБА_2 призначено начальником управління внутрішньої безпеки в Одеській області. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2007 № 71 «Про реорганізацію підрозділів внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України», відповідно до рішення Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією від 28.02.2007 № 06-18/7-2977, скорочено всі посади Департаменту внутрішньої безпеки ГУБОЗ та підпорядкованих йому підрозділів та затверджено перелік змін у штатах МВС України, відповідно до додатку до наказу МВС України від 12.05.2007 № 71. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.06.2007 № 767 о/с «Про особовому складу», капітана міліції ОСОБА_2 увільнено від посади начальника управління внутрішньої безпеки в Одеській області Департаменту внутрішньої безпеки та зараховано у розпорядження Міністерства внутрішніх справ України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.09.2007 № 138 о/с «По особовому складу», згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, капітана ОСОБА_2, який перебував у розпорядженні Міністерства внутрішніх справ України, відряджено у розпорядження Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області. Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 12.02.2009 № 54 о/с, ОСОБА_2, який знаходиться у розпорядженні Головного управління Міністерства внутрішніх справ України, надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку. В зв'язку з призначенням позивача на посаду, відпустку припинено. З 17.03.2009 наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 103 о/с позивача було призначено на посаду заступника начальника відділу розкриття майнових злочинів та незаконних заволодінь автотранспортом управління карного розшуку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області. В подальшому, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.09.2009 № 2270 о/с, позивача було призначено на посаду начальника управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області. Оскільки позивач тривалий час не був призначений на певну посаду та знаходився в розпорядженні Міністерства внутрішніх справ України і Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області він звернувся до суду.

Відповідно до пункту 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу можуть зараховуватися в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб. У виняткових випадках, пов'язаних з особливими обставинами, перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ понад 15 діб, але не більше двох місяців, допускається з дозволу Міністра внутрішніх справ. Переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу має здійснюватися, як правило, без зарахування їх у розпорядження відповідного органу внутрішніх справ; призначення на посади осіб, які перебувають у розпорядженні відповідного органу, провадиться в найкоротший строк, але не пізніше двох місяців із дня звільнення їх з посади.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.06.2007 № 767 о/с позивач був зарахований у розпорядження Міністерства внутрішніх справ України, та у порушення вимог пункту 40 вищевказаного Положення, позивач перебував у розпорядження Міністерства внутрішніх справ України понад 2 місяці, та протягом цього часу не був атестований, будь-яка аналогічна або нижча посада ОСОБА_2 не пропонувалась. Крім того, відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ від 21.09.2007 № 1238 о/с, позивач був зарахований у розпорядження Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, та перебув у розпорядженні обласного управління до 17.03.2009.

Таким чином у період з 13.08.2007 по 20.09.2007 та з 20.11.2007 по 16.03.2009 права ОСОБА_2 були порушенні, що виявилось у не призначенні його на посаду відповідно до кваліфікаційного рівня.

Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанцій дійшов вірного висновку, що середній заробіток за час вимушеного прогулу стягується за період, який не перевищує одного року, що помилково не було враховано судом першої інстанції, який стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу за півтора роки.

Крім того, відповідно до частин першої - третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В пункті 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 № 2 (v0002760-08) міститься роз'яснення про те, що при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби -у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до частини 1 статті 100 цього Кодексу (в редакції, яка діла на момент звернення позивача до суду) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції позивач оскаржує бездіяльність, яка полягає у непризначені його на посаду протягом 2 місяців після зарахування у розпорядження Міністерства внутрішніх справ України (наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.06.2007 № 767), тобто, про цю бездіяльність він дізнався 12.08.2007, однак з позовом звернувся 26.11.2008, а вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу були заявлені лише в жовтні 2010 року, тобто через 3 роки з моменту виникнення спірних правовідносин. Отже, позивачем було пропущено строки звернення до суду за захистом своїх прав, при цьому, клопотання про поновлення цього строку не подавалось.

Враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги, що представник Міністерства внутрішніх справ України наполягав на відмові у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.