Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Болехівскої міської ради Івано-Франківської області на постанову Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 01.09.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Болехівської міської ради Івано-Франківської області про відшкодування заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

У червні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Болехівської міської ради Івано-Франківської області про відшкодування заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Постановою Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 01.09.2010 позов ОСОБА_2 було задоволено частково. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Болехівської міської ради Івано-Франківської області на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 23 654, 45грн. без врахування прибуткового податку та інших обов'язкових платежів. Стягнуто з місцевого бюджету Болехівської міської ради на користь ОСОБА_2 500 грн. витрат на правову допомогу. Постанова суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 1105, 50грн. звернута до негайного виконання. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011 апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Болехівської міської ради Івано-Франківської області залишено без задоволення, а постанову Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 01.09.2010 -без змін.

Управління праці та соціального захисту населення Болехівскої міської ради Івано-Франківської області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 01.09.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011 скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами конкурсу на заміщення вакантної посади провідного спеціаліста, проведеного 08.07.2008, переможцем стала ОСОБА_2, яку було рекомендовано начальнику управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради для призначення на посаду провідного спеціаліста сектору призначень. Наказом управління праці та соціального захисту населення Болехівської міської ради Івано-Франківської області від 23.07.2008 № 84, визнано проведений конкурс недійсним та оголошено повторний конкурс на заміщення вакантної посади, який був оскаржений ОСОБА_2 в судовому порядку.

Постановою Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 09.12.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2009, визнано незаконним та скасовано оскаржуваний наказ від 23.07.2008 № 84, та зобов'язано відповідача вирішити питання про прийняття на службу в органи місцевого самоврядування ОСОБА_2, у відповідності до вимог Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2493-14) .

24.07.2008, 14.12.2009 та 21.01.2010 ОСОБА_2 зверталася до управління праці та соціального захисту населення Болехівскої міської ради Івано-Франківської із відповідними заявами про прийняття її на роботу на посаду провідного спеціаліста сектору призначень, як переможця проведеного конкурсу, а також на виконання прийнятих судових рішень.

Наказом управління праці та соціального захисту населення Болехівського міськвиконкому від 20.05.2010 № 36 «Про призначення на посаду», відповідно до статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» призначено на посаду провідного спеціаліста сектору призначень відділу державних соціальних виплат з 21.05.2010 ОСОБА_2 з посадовим окладом згідно штатного розпису та випробувальним терміном 1 місяць.

Статтею 15 Закону України «Про державну службу» передбачено, що прийняття на державну службу в органах місцевого самоврядування здійснюється на конкурсній основі.

Порядок проведення конкурсу для вступу на державну службу регулюється Положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

З протоколу засідання конкурсної комісії від 08.07.2008 № 1 вбачається, що засідання комісії було правомочним, прийняте рішення щодо визначення переможця конкурсу проведено у відповідності до діючого законодавства, протокол засідання підписаний всіма членами комісії.

Таким чином, після проведення конкурсу в місячний термін, тобто до 08.08.2008 управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради повинно було прийняти рішення про працевлаштування позивача на вакантне місце, однак в порушення вимог вищевказаного порядку, лише 20.05.2010 відповідачем видано наказ про прийняття позивача на вакантну посаду. При цьому відповідачем не наведено обмежень, які перешкоджали переможцю зайняти вакантну посаду, ним не було прийнято мотивоване рішення про відмову в прийнятті позивача на вакантну посаду. Отже, період з 08.08.2008 по 20.05.2010 слід рахувати як час вимушеного прогулу, що мала позивач внаслідок несвоєчасного укладання із нею трудового договору.

Відносини публічної служби є предметом конституційного та адміністративного права. Підстави прийняття на публічну службу, її проходження та припинення визначені законодавством, а не трудовою угодою, а тому спори за участю публічних службовців повинні розглядатися за нормами спеціальних законів. У разі відсутності відповідних положень у конституційному та/або адміністративному законодавстві суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано застосували до вказаних правовідносин приписи частини 1 статті 22 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.

Відповідно до частини 2 статті 235 вищевказаного Кодексу, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи вищенаведене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про безпідставну відмову ОСОБА_2 в прийнятті на публічну службу, через що остання мала вимушений прогул понад один рік, за період з 08.08.2008 по 20.05.2010.

Також суди вірно зазначили, що розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (100-95-п) .

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції вірно зроблено висновок про відмову в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем, не було надано доказів на підтвердження характеру та розміру заподіяної шкоди, та розміру понесених витрат.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Болехівскої міської ради Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 01.09.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Болехівської міської ради Івано-Франківської області про відшкодування заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.