Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до прокурора Вінницького району Вінницької області, третьої особи -Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області про визнання дій та бездіяльності неправомірними, зобов'язання вчинити дії, -

У жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до прокурора Вінницького району Вінницької області, третьої особи -Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області про визнання дій та бездіяльності неправомірними, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.2010 позов ОСОБА_2 було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність прокурора Вінницького району Вінницької області щодо невжиття заходів прокурорського реагування стосовно порушень земельного законодавства України на території Майданської сільської ради, встановлених в актах Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Вінницькій області від 19.03.2008 та 18.11.2008. Зобов'язано прокурора Вінницького району Вінницької області вжити заходи прокурорського реагування стосовно порушень земельного законодавства України на території Майданської сільської ради, встановлених в актах Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Вінницькій області від 19.03.2008 та 18.11.2008.

Окремою ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.2010 з приводу виявлених під час розгляду справи порушень закону вирішено довести до відома прокурора Вінницької області для вжиття відповідних заходів.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2011 апеляційну скаргу прокурора Вінницького району Вінницької області задоволено. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.2011скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Окрему ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.2010 скасовано.

ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2011 скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Рішенням 12 сесії 2 скликання Майданської сільської ради народних депутатів від 08.04.1993 затверджено рішення зборів уповноважених членів колгоспу «Шлях до комунізму» села Майдан від 29.12.1992 «Про вилучення землі з колгоспу і передачу сільській раді села Майдан під фермерські селянські господарства в кількості 150га землі». Рішенням 14 сесії 3 скликання Майданської сільської ради від 17.04.2001 «Про розгляд заяв про надання земельних ділянок у постійне користування працівникам соціальної сфери земельних ділянок із земель резервного фонду» земельні ділянки загальною площею 9,03 га з земель резервного фонду надані в постійне користування. 15 осіб із цих громадян оформили державні акти на право постійного користування, а решта - користувалися без правовстановлюючих документів на землю. Крім того, на площі 20,0га ріллі цим же рішенням створенні громадські пасовища.

Рішенням 15 сесії 3 скликання Майданської сільської ради від 28.08.2001 ці землі надані упостійне користування 48 жителям села Слобода-Дашковецька та села Майдан Вінницької області.

Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у Вінницькій області в ході проведених перевірок було виявлено та зафіксовано в актах від 19.03.2008 та 18.11.2008 чисельні порушення з боку Майданської сільської ради земельного законодавства щодо прийняття та виконання вказаних вище рішень.

Оскільки на думку позивача, прокуратура Вінницького району Вінницької області безпідставно не відреагувала на вищевказані правопорушення земельного законодавства, він звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) .

Відповідно до вимог статті 121 Конституції України та статті 5 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються такі функції: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) .

Статтею 104 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Таким чином, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією бездіяльністю.

Вимогами до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_2 в позові не зазначено, в чому саме полягає порушення його прав та інтересів з боку відповідача невжиттям заходів прокурорського реагування щодо порушень вимог земельного законодавства зазначених в актах Державної інспекції з контролю за використанням і охорони земель у Вінницькій області від 19.03.2008 та 18.11.2008, та яким чином не виконання вимог діючого законодавства з боку інших осіб, Майданської сільської ради впливає на інтереси позивача.

В судовому засіданні суду першої інстанції, позивач стверджував, що порушення його права полягає в тому, що прокурор знаючи про існування акту порушення земельного законодавства від 19.03.2008 щодо невиконання на момент проведення перевірки пункту 2.2 рішення 14 сесії 3 скликання Майданської сільської ради від 17.04.2001 в частині оформлення права користування громадянами земельних ділянок, пред'явив в інтересах частини цих громадян, всупереч волі останніх, позов до нього та Вінницької районної державної адміністрації.

Статтею 5 Закону України «Про прокуратуру» визначено функції, якими наділені органи прокуратури, серед яких представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до частини 2 та 5 статті 36-1 вищевказаного Закону передбачено, що підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

З матеріалів справи вбачається, що жоден з позивачів, інтереси яких представляє прокурор, у справі за його позовом до ОСОБА_2 та Вінницької районної державної адміністрації не звернувся з клопотаннями про закриття провадження у справі.

Саме звернення прокурора району до Вінницького районного суду з вищевказаним позовом не породжує для ОСОБА_2 правових наслідків, не спрямоване на регулювання відносин між ОСОБА_2 та громадянами та не має обов'язкового характеру для ОСОБА_2 Лише рішення суду, прийняте за результатами розгляду даного позову, носить такий обов'язковий характер.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про скасування окремої ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.2010, оскільки відповідно до вимог статті 188 Земельного кодексу України, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів. Отже саме ці органи наділені повноваженнями за контролем та відповідним реагуванням на порушення земельного законодавства.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про землеустрій» державний контроль за проведенням землеустрою і дотримання вимог, встановлених цим Законом, законами України та іншими нормативно-правовими актами при розробці документації із землеустрою, здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Прокуратура не відноситься до таких спеціально уповноважених органів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що при вирішенні даного спору суду необхідно було звернути увагу на розмежування органів прокуратури та спеціально уповноважених органів, на яких відповідно до земельного законодавства покладено контрольні функції та з'ясувати в компетенції яких саме владних органів знаходиться вирішення питання щодо вжиття заходів по усунення порушень закону, допущених в діяльності Майданьскою сільською радою та з'ясувати яким чином дії або бездіяльність прокурора Вінницького району Вінницької області порушує права та законні інтереси позивача.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до прокурора Вінницького району Вінницької області, третьої особи -Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області про визнання дій та бездіяльності неправомірними, зобов'язання вчинити дії - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.