Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С.В.

Загороднього А.Ф.

при секретарі Сперкач Т.В.,

за участю ОСОБА_2 та представника Державного агентства земельних ресурсів України Сьомочкіної О.С.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 квітня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного комітету України із земельних ресурсів, Козелецької районної державної адміністрації, Головного управління земельних ресурсів у Чернігівській області, управління земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області, ОСОБА_4 про визнання протиправними дій, неправомірними рішень та зобов'язання вчинити певні дії,

У грудні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного комітету України із земельних ресурсів, Козелецької районної державної адміністрації, Головного управління земельних ресурсів у Чернігівській області, управління земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області, ОСОБА_4 про визнання протиправними дій, неправомірними рішень та зобов'язання вчинити певні дії. Зокрема, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати наказ голови Державного агентства земельних ресурсів України від 13 листопада 2007 року №1096-к «Про звільнення ОСОБА_2»; поновити його на посаді начальника управління земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області; стягнути з Державного агентства земельних ресурсів України середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Після доповнення позовних вимог в ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач також просив суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління земельних ресурсів у Чернігівській області від 17 серпня 2007 року №5 «Про внесення змін до наказу від 15 травня 2007 року №38»; визнати незаконним та скасувати акт прийому-передачі основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків Козелецького районного відділу земельних ресурсів управлінню земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області від 01 жовтня 2007 року; визнати незаконним та скасувати наказ начальника Головного управління земельних ресурсів у Чернігівській області від 11 жовтня 2007 року №76 «Про затвердження акту прийому-передачі Козелецького відділу земельних ресурсів управлінню земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області»; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи -управління земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області від 22 жовтня 2007 року серії А01 №155153, видане Козелецькою районною державною адміністрацією Чернігівської області; визнати незаконним припинення державної реєстрації Козелецького районного відділу земельних ресурсів 22 жовтня 2007 року №10461120007000451, проведеного Козелецькою районною державною адміністрацією Чернігівської області; поновити державну реєстрацію Козелецького районного відділу земельних ресурсів.

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 квітня 2008 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач працював на посаді начальника Козелецького районного відділу земельних ресурсів Чернігівської області. Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №69 (69-2007-п) «Про реорганізацію Державного комітету України по земельних ресурсах»Державний комітет України по земельних ресурсах шляхом перетворення реорганізовано в Державне агентство земельних ресурсів України.

Наказом голови Державного агентства земельних ресурсів України від 26 квітня 2007 року №4 затверджено порядок реорганізації територіальних органів Державного комітету України по земельних ресурсах.

Наказом голови Державного агентства земельних ресурсів України від 10 травня 2007 року №11 внесено зміни до наказу від 26 квітня 2007 року №4 та доповнено його пунктом 6, згідно якого районні, міські управління (відділи) земельних ресурсів перетворюються в управління (відділи) земельних ресурсів в районах та містах.

Наказом начальника Чернігівського обласного головного управління земельних ресурсів від 15 травня 2007 року №38 «Про реорганізацію територіальних органів земельних ресурсів»прийнято рішення про реорганізацію шляхом перетворення районних міських відділів земельних ресурсів згідно з додатком №1, яким передбачено, зокрема, перетворення Козелецького районного відділу земельних ресурсів у відділ земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області.

Наказом в.о. начальника Головного управління земельних ресурсів у Чернігівській області від 17 серпня 2007 року №5 внесено зміни до зазначеного вище наказу від 15 травня 2007 року №38 та встановлено, що Козелецький районний відділ земельних ресурсів реорганізовується в управління земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 22 жовтня 2007 року серії А01 №155153 проведено державну реєстрацію управління земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області.

На підставі попередження про вивільнення від 24 травня 2007 року, подання в.о. начальника Головного управління земельних ресурсів у Чернігівській області від 13 листопада 2007 року наказом голови Державного агентства земельних ресурсів України від 13 листопада 2007 року №1096-к «Про звільнення ОСОБА_2»позивача з 13 листопада 2007 року звільнено з посади начальника Козелецького районного відділу земельних ресурсів Чернігівської області у зв'язку із реорганізацією згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що мала місце реорганізація Козелецького районного відділу земельних ресурсів в управління земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області, внаслідок чого відбулось припинення діяльності юридичної особи - Козелецького районного відділу земельних ресурсів. Оскільки позивача за 2 місяці було попереджено про наступне вивільнення та запропоновано зайняти посаду начальника відділу управління земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області, від якої той відмовився, суди дійшли висновку про дотримання відповідачем при звільненні позивача норм Кодексу законів про працю України (322-08) .

Крім цього, суди дійшли висновку про безпідставність позовних вимог, що стосуються скасування державної реєстрації управління земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області та визнання незаконною припинення реєстрації Козелецького районного відділу земельних ресурсів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується частково.

Підстави припинення трудового договору передбачені статтею 36 Кодексу законів про працю України.

Згідно з частиною третьою цієї статті у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Таким чином, у разі реорганізації (перетворення) особи публічного права звільнення зі служби може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників. Саме собою перетворення без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з обставин справи, після реорганізації Козелецького районного відділу земельних ресурсів в управління земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області гранична чисельність посад в новоутвореному управлінні не зменшилась і посада, яку займай позивач, фактично не скорочувалась.

До того ж, виходячи з системного аналізу Положень про територіальні відділи земельних ресурсів, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про тотожність мети та функцій реорганізованих установ.

Зважаючи на те, що займана ОСОБА_2 до звільнення посада не скорочувалась, а лише змінилась її назва, тобто фактично скорочення штату працівників не відбулося, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача не було законних підстав для звільнення позивача з публічної служби відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Відтак, наказ голови Державного агентства земельних ресурсів України від 13 листопада 2007 року №1096-к «Про звільнення ОСОБА_2»є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9 (v0009700-92) роз'яснено, що працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

За змістом положень частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання протиправним та скасування наказу голови Державного агентства земельних ресурсів України від 13 листопада 2007 року №1096-к «Про звільнення ОСОБА_2», поновлення на посаді начальника управління земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області та стягнення з Державного агентства земельних ресурсів України середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Поряд з цим не підлягають задоволенню позовні вимоги, що стосуються скасування державної реєстрації управління земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області та визнання незаконною припинення реєстрації Козелецького районного відділу земельних ресурсів, оскільки такі є не обґрунтованими та не ґрунтуються на Законі. Так, з обставин справи вбачається, що рішення щодо проведення реорганізації Козелецького районного відділу земельних ресурсів і утворення управління земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області, а також проведення його державної реєстрації прийняті суб'єктами владних повноважень на підставі, у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені законам України.

Безпідставними є і позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування акту прийому-передачі основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків Козелецького районного відділу земельних ресурсів управлінню земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області від 01 жовтня 2007 року, а також в частині визнання незаконним та скасування наказу начальника Головного управління земельних ресурсів у Чернігівській області від 11 жовтня 2007 року №76 «Про затвердження акту прийому-передачі Козелецького відділу земельних ресурсів управлінню земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області», оскільки такі не порушують трудових прав позивача.

Враховуючи, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове судове рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 квітня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_2 до Державного комітету України із земельних ресурсів, Козелецької районної державної адміністрації, Головного управління земельних ресурсів у Чернігівській області, управління земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області, ОСОБА_4 про визнання протиправними дій, неправомірними рішень та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ голови Державного агентства земельних ресурсів України від 13 листопада 2007 року №1096-к «Про звільнення ОСОБА_2».

Поновити ОСОБА_2 на посаді начальника управління земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області з 13 листопада 2007 року.

Стягнути з Державного агентства земельних ресурсів України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з вирахуванням відповідних зборів і платежів та отриманих сум при звільненні за період з 13 листопада 2007 року по 26 лютого 2013 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі і стягнення на його користь заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

постанова оскарженню не підлягає.