Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С.В.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Харківській області, начальника Головного управління юстиції у Харківській області Маміної Любові Миколаївни, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області про визнання рішення та наказу недійсними, відшкодування моральної шкоди,

У березні 2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Головного управління юстиції у Харківській області, начальника Головного управління юстиції у Харківській області Маміної Любові Миколаївни, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області про визнання рішення та наказу недійсними, відшкодування моральної шкоди. Позивач просила суд визнати рішення атестаційної комісії Головного управління юстиції у Харківській ласті від 30.01.2008 року стосовно її атестації недійсним; визнати наказ начальника Головного управління юстиції у Харківській області Маміної Л.М. від 13.02.2008 року №81/2 «Про результати проведення атестації ОСОБА_2.»недійсним; відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10000 грн. Крім цього, просила присудити з відповідача понесені нею витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2009 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2010 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 09.01.1996 року ОСОБА_2 працювала в Харківському обласному управлінні юстиції на посаді спеціаліста 1 категорії, з 06.12.2006 року - на посаді провідного спеціаліста відділу планування, фінансування, звітності та контролю, з 04.05.2006 року працює в Головному управлінні юстиції у Харківській області на посаді провідного спеціаліста відділу фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності.

Наказом Головного управління юстиції від 04.10.2007 року №321/2 «Про проведення атестації державних службовців територіальних управлінь юстиції у Харківській області»затверджено проведення протягом листопада - грудня 2007 року атестації державних службовців Головного управління юстиції у Харківській області. Також затверджено склад атестаційної комісії та графік проведення атестації.

Відповідно до зазначеного графіку проведення атестації ОСОБА_2 призначено на 17.12.2007 року.

Наказом Головного управління юстиції у Харківській області від 03.12.2007 року №411/2 внесені зміни до наказу від 04.10.2007 року № 321/2 та проведення атестації перенесено на 07.12.2007 року, на що була надана письмова згода позивача.

07.12.2007 року відбулося засідання атестаційної комісії Головного управління у Харківській області, але через хворобу позивача проведення її атестації відкладено на іншу дату.

Наказом від 08.01.2008 року № 1/2 призначено проведення атестації на 11.01.2008 року, на якому було прийнято рішення про відкладення атестації ОСОБА_2 у зв'язку з її тимчасовою непрацездатністю.

Таким чином, проведення атестації позивача неодноразово відкладалося внаслідок її тимчасової непрацездатності.

Наказом Головного управління юстиції у Харківській області від 29.01.2008 року №47/2 проведення атестації ОСОБА_2 призначено на 11 годину на 30.01.2008 року.

30.01.2008 року о 9 годині ОСОБА_2 була присутня на робочому місці та приступила до виконання своїх службових обов'язків. О 9 годині 55 хвилин їй було надано наказ №47/2 для ознайомлення, але від ознайомлення із зазначеним наказом вона відмовилась, про що складено акт. Після цього даний наказ зачитано ОСОБА_2 та об 10 годині 55 хвилин їй запропоновано пройти у приміщення, де буде проводитись засідання атестаційної комісії з приводу її атестації. На засідання атестаційної комісії позивач не з'явилася, документів на підтвердження поважності причин відсутності на атестації її безпосереднім керівником атестаційній комісії надані не були.

За результатами проведення атестації комісією прийнято одноголосно рішення щодо не відповідності ОСОБА_2 займаній посаді, рекомендовано начальнику Головного управління юстиції у Харківській області перевести ОСОБА_2 за згодою на посаду спеціаліста 1 категорії відділу фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Головного управління юстиції у Харківській області, а у разі відмови - звільнити із займаної посади.

Наказом начальника Головного управління юстиції у Харківській області № 81/2 від 13.02.2008 року затверджені результати атестації провідного спеціаліста відділу фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності головного управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 Визнано ОСОБА_2 такою, що не відповідає займаній посаді. Прийнято рішення про переведення ОСОБА_2 ( за її згодою) на посаду спеціаліста 1 категорії відділу фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності або звільнення із займаної посади прийняти протягом 2 місяців.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про проведення атестації державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 року № 1922 (1922-2000-п) (далі -Положення), в редакції на час виникнення спірних правовідносин, з метою підвищення ефективності діяльності державних службовців та відповідальності за доручену справу в державних органах один раз на три роки проводиться їх атестація, під час якої оцінюються результати роботи, ділові та професійні якості, виявлені працівниками при виконанні службових обов'язків, визначених типовими професійно-кваліфікаційними характеристиками посад і відображених у посадових інструкціях, що затверджуються керівниками державних органів відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) та інших нормативно-правових актів.

Згідно пункту 4 Положення (1922-2000-п) для організації та проведення атестації наказом керівника державного органу (далі - керівник) утворюється атестаційна комісія (далі - комісія). Залежно від кількості державних службовців і специфіки державного органу, в якому вони працюють, може утворюватися декілька комісій. Кількісний та персональний склад комісії затверджується керівником. Комісія утворюється у складі голови, секретаря та членів комісії. Головою комісії, як правило, призначається заступник керівника державного органу. До складу комісії включаються керівники структурних підрозділів, де працюють державні службовці, представники кадрової та юридичної служб. Керівник може залучати до роботи в комісії незалежних експертів. Для проведення атестації керівників юридичних служб міністерств, інших центральних органів виконавчої влади до роботи в комісії залучається представник Мін'юсту.

Пунктом 5 Положення (1922-2000-п) передбачено, що комісія повинна забезпечувати об'єктивний розгляд і професійну оцінку діяльності державного службовця, який атестується, зокрема щодо виконання покладених на нього службових обов'язків, знання та користування у своїй роботі державною мовою, а також принциповий підхід у підготовці рекомендацій для подальшого використання його досвіду і знань у роботі державного органу.

Відповідно до пункту 9 Положення (1922-2000-п) на кожного працівника, який підлягає атестації, складається службова характеристика, що підписується його безпосереднім керівником, затверджується керівником вищого рівня і подається до комісії не пізніше ніж за тиждень до проведення атестації. Державний службовець ознайомлюється із службовою характеристикою до атестації під час співбесіди з безпосереднім керівником.У разі незгоди з відомостями, викладеними у службовій характеристиці, державний службовець може подати до комісії відповідну заяву, обґрунтування, додаткові відомості щодо своєї службової діяльності.

Пунктом 10 Положення (1922-2000-п) визначено, що на засідання комісії запрошуються працівник, який атестується, та його безпосередній керівник. Якщо державний службовець не з'явився на засідання комісії без поважних причин, комісія має право провести атестацію за його відсутності.

Згідно пункту 11 Положення (1922-2000-п) на підставі всебічного аналізу виконання основних обов'язків, складності виконуваної роботи та її результативності, знання та користування державною мовою під час виконання службових обов'язків комісія приймає одне з таких рішень: відповідає займаній посаді; відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій щодо підвищення кваліфікації з певного фахового напряму, набуття навичок роботи на комп'ютері тощо; не відповідає займаній посаді.

Пунктом 12 Положення (1922-2000-п) передбачено, що у разі прийняття рішення про невідповідність державного службовця займаній посаді комісія рекомендує керівникові перевести цього державного службовця за його згодою на іншу посаду, що відповідає його професійному рівню, або звільнити із займаної посади.

Відповідно до пункту 18 Положення (1922-2000-п) за результатами атестації керівник видає відповідний наказ (розпорядження), а в пункті 19 Положення (1922-2000-п) зазначено, що рішення про переведення державного службовця за його згодою на іншу посаду або про звільнення з посади приймається керівником у двомісячний термін з дня атестації

Виходячи з обставин справи, встановлених судами, та наведених норм, якими передбачено порядок проведення атестації державних службовців, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність дій відповідача при проведенні атестації позивача та видачі оскаржуваних нею рішень.

Посилання позивача на те, що оскільки атестація була проведена за її відсутності, то така є незаконною -безпідставні.

Так, за змістом пункту 10 Положення (1922-2000-п) атестаційна комісія має право провести атестацію за відсутності державного службовця, якщо такий не з'явився на засідання комісії без поважних причин. Тобто комісія, вважаючи відсутність ОСОБА_2, яка знала про проведення засідання атестаційної комісії і причини неявки не повідомила, без поважних причин, скористалася своїм правом провести атестацію позивача у її відсутність.

За приписами статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовуються висновки, викладені в судових рішеннях, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Харківській області, начальника Головного управління юстиції у Харківській області Маміної Любові Миколаївни, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області про визнання рішення та наказу недійсними, відшкодування моральної шкоди -без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.