Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Вербицької О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011

у справі № 2а-17034/10/2670

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця»звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області № 00001012301/0 від 17.11.2010.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.01.2011 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 рішення суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20.08.2012 погодився з доводами апеляційного адміністративного суду та залишив без змін його рішення.

Постановою Верховного Суду України від 22.01.2013 ухвалу Вищого адміністративного суду України скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки відокремленого підрозділу Жмеринського територіального відділу матеріально-технічного забезпечення ДТГО «Південно-Західна залізниця»з питань дотримання вимог податкового законодавства, складено акт № 1293/23/01104428 від 09.11.2010, в якому зафіксовано порушення: ч. 1 та ч. 10 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» а саме: здійснення виробничої діяльності на земельній ділянці площею 10 635 м. кв. застосувавши ставку земельного податку у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, а не 1 відсоток від грошової оцінки земельної ділянки, чим занижено плату за землю за перше півріччя 2010 року та 2009 рік на загальну суму 15 447,30 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 00001012301/0 від 17.11.2010 про визначення податкового зобов'язання із плати за землю в розмірі 23 170, 95 грн., в т.ч.: 15 447,30 грн. основного платежу та 7 723,65 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи, земельна ділянка площею 1,0635 га. в межах населеного пункту (м. Жмеринка), зареєстрована Жмеринським міським відділом земельних ресурсів 18.01.2008 за № 544, надана у постійне користування Жмеринському територіальному відділу матеріально-технічного забезпечення ДТГО «Південно-Західна залізниця».

Відповідно до відомостей Держкомзему у м. Жмеринці Вінницької області спірна земельна ділянка не використовується безпосередньо для залізничних перевезень та відноситься до категорії «інші землі транспорту».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка площею 1,0635 га. в межах населеного пункту (м. Жмеринка) законодавством віднесена до земель залізниці, а тому податок на землю ВП Жмеринський будівельно-монтажний поїзд № 649 сплачував згідно з частиною 10 статті 7 Закону України «Про плату за землю».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що ставка земельного податку, визначена ч. 10 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», може застосовуватися при оподаткуванні земель, наданих промисловим підприємствам залізничного транспорту, та земельних ділянок під службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту, які перебувають у межах населених пунктів і належать до смуг відведення залізниці, лише за умови, що земельні ділянки зазначених підприємств за категоріями земель згідно з даними державного земельного кадастру відноситимуться до категорій земель залізничного транспорту; за земельні ділянки інших категорій, надані залізниці, земельний податок сплачується на загальних підставах.

Суд касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про плату за землю» податок за земельні ділянки, надані для залізниць, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті. При цьому вказаний Закон не містить розмежування земельних ділянок, наданих залізниці, за категоріями.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниця - це статутне територіально-галузеве об'єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке, при централізованому управлінні, здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі.

Аналіз цих правових норм дає підстави вважати, що за всі земельні ділянки, надані для залізниці, податок справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої статті 7 Закону України «Про плату за землю».

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка надана у постійне користування ДТГО «Південно-Західна залізниця», а розташований на цій земельній ділянці Жмеринський територіальний відділ матеріально-технічного забезпечення є його відокремленим підрозділом, тому позивачем правильно обчислювався та справлявся земельний податок у розмірі, встановленому частиною десятою статті 7 Закону України «Про плату за землю».

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»підлягає задоволенню, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 -скасуванню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.01.2011 -залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.01.2011.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .