к-11728/10-с Про скасування податкових повідомлень-рішень, якими нараховується податкове зобов'язання з податку на додану вартість - 25.02.2013 Прийняття

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2010 постанову суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Одесі від 12.03.2009 № 0000141620/0 та від 23.05.2008 № 0000141620/1 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1701760,00 грн., у тому числі 1620724 грн. основного платежу та 81036,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Одесі подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 5.11 ст. 5 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання» від 30.05.1997 № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054 (z0250-97) , ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, наголошуючи на тому, що у позивача на час подання уточнюючого розрахунку не існувало податкового боргу, а існувала переплата у сумі 720766 грн., у зв'язку з чим визначення позивачем у податковій декларації від'ємного значення у зменшення податкового боргу є протиправним та призвело до заниження податкового зобов'язання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ЗАТ «Одеський коньячний завод»надало до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ від 23.01.2008 № 177 у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2007 року. Цим розрахунком позивач задекларував зарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2007 року у сумі 1620724 грн. у зменшення суми податкового боргу з ПДВ.

Підставою для визначення позивачеві за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 1 620 724 грн. основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 81 036 грн. слугували висновки, викладені в акті перевірки вказаного уточнюючого розрахунку від 27.02.2008 № 75/16-20/00412056/18, про порушення позивачем вимог п. 4.4. ст. 4, п. 5.11. ст. 5 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання» від 30.05.1997 № 166 (z0250-97) , п.п. 7.7.1. п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За висновками перевірки порушення наведених норм законодавства полягало у тому, що на момент подачі декларації з ПДВ за липень 2007 року у позивача не існувало податкового боргу. Тому, на думку податкового органу, декларування від'ємного значення уточнюючим розрахунком у зменшення податкового боргу з ПДВ призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ по даному уточнюючому розрахунку за липень 2007 року на 1620724 грн.

При цьому будь-яких зауважень щодо відображення від'ємного значення з ПДВ та господарських операцій, за наслідками здійснення яких воно виникло, податковим органом не наведено.

Сума податкового кредиту за липень 2007 року підтверджена відповідачем під час планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2007 року та відображена в акті перевірки від 18 березня 2008 року № 98/16-20/004122056 в повному обсязі.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновком суду апеляційної інстанції щодо необхідності задоволення позову. При цьому виходить з безпідставності позиції податкового органу щодо заниження позивачем податкового зобов'язання внаслідок визначення від'ємного значення, правильність обчислення якого податковим органом не заперечується, у зменшення податкового боргу, якого, за висновками податкового органу.

Відповідно до абз. 3 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, у разі відсутності податкового боргу сума від'ємного значення, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Правило переносу від'ємного значення за відсутності податкового боргу за попередні податкові періоди до складу податкового кредиту наступного податкового періоду означає, що в наступному податковому періоді такий податковий кредит візьме участь у розрахунку визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) буде зменшувати суму податкових зобов'язань платника.

Враховуючи наведене, помилкове спрямування у звітному податковому періоді від'ємного значення з податку на додану вартість у зменшення неіснуючого податкового боргу, не може призвести до заниження податкового зобов'язання як в поточному так і в майбутньому звітних періодах.

Крім того, суд апеляційної інстанції, з огляду на доводи податкового органу про відсутність у позивача станом на час подання податкової декларації податкового боргу, встановив, що позивач, виявивши, що у минулих податкових періодах його податкове зобов'язання було занижено, 23.01.2008 надав податковому органу відповідно до вимог абз. 2 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ уточнюючі розрахунки (а.с. 116-126 т. 1), в яких визначив суму заниженого податкового зобов'язання та штраф у розмірі 5% від таких сум, сплата якого передбачена п. 17.2 ст. 17 цього Закону, в результаті чого загалом сума збільшеного податку на додану вартість склала 3107117 грн. Дану суму збільшеного уточнюючими розрахунками податкового зобов'язання позивач не сплатив.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що у позивача в результаті виправлення самостійно виявлених помилок у показниках раніше поданих декларації за минулі звітні періоди, що передували липню 2007 року, виник податковий борг, який, з урахуванням переплати у сумі 720766,63 грн., становив 2386350 грн.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2010 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.