к-20417/09-с Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень щодо фінансових санкцій за перевищення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів - 25.02.2013 Прийняття

Державне підприємство «Свердловантрацит» звернулось до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області від 26.03.2008 № 000736/1840/3, № 000737/1840/3, № 000738/1840/3.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.12.2008 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.04.2009 постанову суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; визнані недійсними податкові повідомлення-рішення від 26.03.2008 № 000738/1840/3, № 000737/1840/3 в частині нарахування суми штрафних санкцій в розмірі 87,02 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки позивача з питання своєчасності внесення до бюджету сум збору за спеціальне використання водних ресурсів, нарахованих в період 22.05.2006-19.02.2007, складено акт № 855/15-20-2635022 від 22.08.2007, в якому зафіксовано порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: затримка у сплаті узгодженої суми податкового зобов'язання: до 30 календарних днів, наступних за днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання -в розмірі 2,26 грн., від 30 до 90 календарних днів наступних за днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання -в сумі 13 061,94 грн., понад 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання -в сумі 2 483,01 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки та процедури адміністративного оскарження, 26.03.2008 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 000736/1840/3 про нарахування штрафу в розмірі 0,23 грн. (10% за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів в розмірі 2,26 грн.);

- № 000737/1840/3 про нарахування штрафу в розмірі 2 612,39 грн. (20% за затримку від 31 до 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів в розмірі 13 061,94 грн.);

- № 000738/1840/3 про нарахування штрафу в розмірі 1 241,51 грн. (50% за затримку понад 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів в розмірі 2 483,01 грн.).

Фінансові санкції застосовані до ДП «Свердловантрацит» за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів згідно розрахунків № 8387 від 03.05.2006, № 15863 від 02.08.2006, № 30390 від 19.02.2007.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки за ДП «Свердловантрацит»рахується податковий борг, тому податковий орган правомірно спрямував сплачені підприємством кошти на погашення податкових зобов'язань у порядку черговості.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що позивачем було своєчасно виконано зобов'язання щодо сплати самостійно узгоджених сум податкового зобов'язання за І, ІІІ квартали 2006, тому застосування штрафних санкцій в цій частині є безпідставними.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання -зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу (пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Як встановлено матеріалами справи, платіжним дорученням № 187 від 28.04.2006 на суму 21 865,30 грн. позивачем було сплачено збір за використання водних ресурсів за І квартал 2006 та платіжним дорученням № 515 від 20.11.2006 на суму 14 778,85 грн. позивачем було сплачено збір за використання водних ресурсів за ІІІ квартал 2006, тобто зобов'язання щодо сплати самостійно узгодженої суми податкового зобов'язання було виконано позивачем своєчасно, також платіжним дорученням № 91 від 28.02.2007 на суму 2,26 грн. позивачем було сплачено збір за використання водних ресурсів без зазначення за який звітний податковий період, листом вхід. № 17079/1 від 17.11.2006 позивач просив переплату зі збору за спеціальне використання водних ресурсів зарахувати в рахунок уплати недоїмки.

Таким чином, позивач своєчасно сплачував суми податкового зобов'язання зі збору за використання водних ресурсів за І, ІІІ квартали 2006 року, проте відповідач, керуючись приписами підпункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», всупереч визначених позивачем у платіжних дорученнях призначень платежів, зараховував їх на погашення не поточних податкових зобов'язань, а податкового боргу, що виник раніше.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.

Згідно з пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 цього Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (z0377-04) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Відповідно до п. 3.8 цієї Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Із наведеної норми вбачається, що право визначати призначення платежу належить виключно платнику, в даному випадку платнику податку -позивачу.

А відтак, беручи до уваги вищевикладені норми та керуючись пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в якому зазначено, що днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах, суми, зокрема, податкового зобов'язання вважаються сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату, в даному випадку, податкового зобов'язання.

Більш того, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (2181-14) , який є спеціальним законом з питань оподаткування, визначено вичерпний перелік заходів, які можуть вживатися контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, проте серед них відсутній такий захід як зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

За таких обставин податкове повідомлення-рішенням № 000738/1840/3 від 26.03.2008, яким позивачу були нараховані штрафні санкції в сумі 1 241,05 грн. за несвоєчасну сплату самостійно узгодженої суми податкового зобов'язання згідно розрахунку № 8387 від 03.05.2006 за І квартал 2006 року та податкове повідомлення-рішенням № 000737/1840/3 від 26.03.2008, в частині нарахування суми штрафних санкцій в розмірі 87,02 грн. за несвоєчасну сплату самостійно узгодженої суми податкового зобов'язання згідно розрахунку № 23582 від 03.11.2006 за ІІІ квартал 2006 року судом апеляційної інстанції вірно визнані неправомірними.

Зважаючи на викладене, межі перегляду, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.