Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Мороза В.Ф.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекція у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2012 року у справі № 2а/0270/5283/11 за позовом Вінницького обласного клінічного госпіталю для інвалідів Вітчизняної війни до Державної фінансової інспекція у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

У листопаді 2011 року Вінницький обласний клінічний госпіталь для інвалідів Вітчизняної війни звернувся в суд з позовом до Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області (правонаступник - Державна фінансова інспекція у Вінницькій області), в якому просив визнати протиправними висновки акту ревізії № 04-15 від 07.10.2011р. та визнати протиправними і скасувати пункти 3, 4, 5 вимоги № 02-04-20-14/8248 від 21.10.2011р. щодо зобов'язання стягнути з осіб, винних у зайвому списанні продуктів харчування на суму 3996,4 грн., шкоду у розмірі, встановленому законодавством, стягнути з осіб, винних у незаконному списанні продуктів харчування на суму 28785,99 (з урахуванням відшкодованих 516,6 грн.) та провести донарахування та виплату працівнику заробітну плату в сумі 5849,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний акт ревізії та вимоги прийняті з порушенням чинного законодавства при недостатньому дослідженні матеріалів ревізії.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2012 року, позовні вимоги задоволені частково. Визнані протиправними та скасовані пункти 3, 4, 5 вимоги відповідача №02-04-20-14/8248 від 21.10.2011 р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Державна фінансова інспекція у Вінницькій області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п. 1.2.2.3 плану роботи контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області за ІІІ квартал 2011 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 03.08.2011р. № 868, 869, 870 головним контролером-ревізором відділу інспектування у соціальній сфері та культурі, провідним контролером-ревізором цього ж відділу, контролером-ревізором проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Вінницького обласного клінічного госпіталю для інвалідів війни (далі - Госпіталь) за період з 01.04.2009р. по 01.07.2011р., наслідки якої знайшли своє відображення в акті ревізії № 04-15 від 07.10.2011р.

В матеріалах ревізії відповідачем наводяться факти, які на їх думку засвідчують незабезпечення належного контролю та неналежного управління посадовими особами Вінницького обласного клінічного госпіталю для інвалідів Вітчизняної війни фінансовими ресурсами через недотримання вимог законодавчих актів, які регламентують бюджетний процес, що призвело до фінансових порушень.

На підставі акту ревізії від 7 жовтня 2011 року № 08-15 та керуючись ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" начальнику Вінницького обласного клінічного госпіталю для інвалідів Вітчизняної війни контрольно-ревізійним управлінням у Вінницькій області пред'явлена вимога № 02-04-20-14/8248 від 21.10.2011р. про усунення виявлених порушень, зокрема предметом цього позову є вимоги щодо: проведення донарахування та виплати працівнику заробітної плати в сумі 5849 грн. 47 коп.; стягнення з осіб, винних у зайвому списанні продуктів харчування на суму 3996 грн. 40 коп., шкоду у порядку та розмірі встановленому законодавством; стягнення з осіб, винних у незаконному списанні продуктів харчування на суму 29 302 грн. 59 коп., шкоду у порядку та розмірі встановленому законодавством.

Крім того, відповідач 21.10.2011р. надіслав наступний лист-вимогу на ім'я начальника управління охорони здоров'я та курортів Вінницької облдержадміністрації № 02-04-20-14/8249, де за наслідками ревізії висвітлює висновки: про придбання продуктів харчування по завищених цінах на загальну суму 287,4 тис. грн., а також висловлює пропозицію розглянути питання щодо притягнення до дисциплінарної і матеріальної відповідальності посадових осіб, які допустили порушення.

Частково задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з наявності поверхового підходу у ревізорів до проведення ревізії Госпіталю, що виражається в суб'єктивній та однобічній оцінці фактичних обставин без об'єктивного та всебічного аналізу доказів в їх сукупності, що призвело до прийняття суперечливих та необґрунтованих висновків, які спростовані під час розгляду справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Щодо позовних вимог в частині окремих висновків акту ревізії № 04-15/ від 07.10.2011р. слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акт ревізії - службовий двосторонній документ, який стверджує факт ревізійних дій та їх результатів, і є носієм доказової інформації про виявлені недоліків в господарюванні. Метою документування ревізійних дій та їх результатів є надання власникові та іншим користувачам матеріалів ревізії, визначених законодавством, суттєвої, повної і обґрунтованої інформації про стан збереження і використання коштів, цінних паперів, матеріальних цінностей і нематеріальних активів, ведення бухгалтерського обліку і стану фінансової дисципліни, а також про обставини допущення, встановлення і розміри фінансових порушень.

Тобто, акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин.

Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту, а тому суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними, безпідставними висновків акту ревізії № 04-15/ від 07.10.2011р. та вилучення їх з акту ревізії КРУ у Вінницькій області.

Щодо п.3 листа-вимоги КРУ у Вінницькій області щодо проведення донарахування та виплати працівнику заробітної плати в сумі 5849,47 грн. слід зазначити наступне.

В ході ревізії встановлені факти виплати заробітної плати, внаслідок недотримання вимог п. 2.4.1 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України від 10.10.2055р. № 308/519, в частині встановлення посадового окладу за наявності кваліфікаційної категорії, що призвело до недоплати заробітної плати на 5849,47 грн.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що від лікаря ОСОБА_1 неодноразово вимагалося в усній формі надати посвідчення про присвоєння категорії.

Наказом начальника Вінницького обласного клінічного госпіталю для ІВВ Бабійчука В.В. за № 9 А-К від 02.02.2011р. переведено лікаря-кардіолога ОСОБА_1 на посаду лікаря-стажиста з кардіології з відповідною оплатою праці з 01.02.2011р. та зобов'язано його пройти атестацію до 01.08.2011р.

В матеріалах справи міститься пояснювальна записка ОСОБА_1, датована 08.09.2011р., зі змісту якої вбачається визнання вини ОСОБА_1 у наданні відділу кадрів Госпіталю із затримкою в 3 - 4 тижні сертифікату про класифікацію.

Крім того, судами встановлено, що листом за № 1/4664 від 27.10.2011р. СДСБЕЗ прийняте рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, по факту виявлених порушень фінансово-господарської діяльності, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину передбаченого ст. 191 та ст. 210 КК України.

Таким чином, твердження відповідача про факти виплати заробітної плати, внаслідок недотримання вимог п. 2.4.1 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України від 10.10.2005р. № 308/519 (z1209-05) не знайшли свого підтвердження.

Щодо п. 4 листа-вимоги про стягнення з осіб, винних у зайвому списанні продуктів харчування на суму 3996,4 грн., шкоди у порядку та розмірі встановленому законодавством, слід зазначити таке.

Контрольно-ревізійним управлінням у Вінницькій області в ході проведеної ревізії встановлено факт включення дієтсестрою ОСОБА_3 в меню-розкладку зелені, як окремої страви, яка не передбачена картками-розкладками, бухгалтером ОСОБА_4 проведене зайве її списання в кількості 213,9 кг. на суму 3996,4 грн.

Судами встановлено, що на основі Збірника рецептур і кулінарних виробів для організацій загального харчування від 1968р. начальником Вінницького обласного клінічного госпіталю для інвалідів Вітчизняної війни Бабійчуком В.В. затверджена карточка-розкладка № 1363 на зелень - 5 гр. нетто для оформлення страв при відпустку та для покращення смаку.

Згідно Збірника рецептур і кулінарних виробів для організацій загального харчування від 1968р., зелень (кріп, петрушка) можна використовувати для покращення смакових якостей окремо на кожну страву від 3-5 гр. В зв'язку з тим, що не в кожній карточці-розкладці є зелень, в основному тільки в перших стравах, для цього, згідно дієтичних принципів була розроблена на основі рецептурника карточка розкладка на зелень.

Крім того, згідно наказу МОЗ України від 21.04.2009р. № 262, середньодобовий набір продуктів, в якому зелень входить в склад овочів, де вказано норми: овочі - 700 гр., норми не були перевищені.

За відсутності обґрунтованих пояснень представників відповідача та за відсутності єдиних норм списання зелені, затверджених на законодавчому рівні, суди не погоджується із висновками ревізії в частині зайвого списання зелені на суму 3996,4 грн.

Задовольняючи позов в частині позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування п. 4 листа-вимоги КРУ у Вінницькій області, суди вірно виходили з того, що вона ґрунтується на дослідженнях, без врахування спеціальних знань в галузі дієтичного харчування. Дослідження проведені ревізорами КРУ у Вінницькій області виходять за межі їх компетенції, а також компетенції КРУ у Вінницькій області.

Щодо п. 5 листа-вимоги щодо стягнення з осіб, винних у незаконному списанні продуктів харчування на суму 29302,59 грн., шкоди у порядку та розмірі встановленому законодавством, слід зазначити наступне.

В акті ревізії вказано, що посадовими особами Госпіталю списано з підзвіту завідуючої складом продуктів харчування на загальну суму 29 302,59 грн. з порушенням термінів їх використання, чим не дотримано вимоги ст. 1, 5 Закону України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції", в частині обов'язкового вилучення з обігу продукції, строк придатності якої до споживання або використання закінчився.

Судом встановлено, що ТОВ "Літинський м'ясокомбінат", який є постачальником продукції, видана довідка за № 407 від 06.10.2011р., яка адресована начальнику Вінницького обласного клінічного госпіталю для ІВВ Бабійчуку В.В., зі змісту якої вбачається, що згідно ТУУ 15.1-30978685-018-2004 на варені ковбаси та сосиски вищого сорту в поліамідній оболонці строк придатності за температури від 0 С до 6 С - 10 діб. При зберіганні сосиски в поліамідній оболонці за температури мінус 10 С не більше 3 місяців.

В матеріалах справи міститься довідка ФОП ОСОБА_5, яка видана Вінницькому обласному клінічному госпіталю для ІВВ про технічний стан холодильного обладнання. Холодильна камера № 1 розрахована для зберігання замороженої продукції (початкової температури від - 10 С та нижче). Розрахункова температура камери діапазоном - 15 С ... - 18 С. Холодильна камера № 2 розрахована для зберігання охолодженої продукції (початкової температури від + 12С та нижче). Розрахункова температура камери діапазоном - 5С ... 0С.

Таким чином, сосиски шкільні в поліамідній оболонці не перевищили строків придатності, що також підтверджується реєстром списання продуктів.

Щодо терміну зберігання яєць курячих Відповідно до накладної № 5805 від 23.11.2010р. Вінницьким обласним клінічним госпіталем для ІВВ отримано яйця в кількості 23100 на загальну суму 22 407 грн.

судами попередніх інстанцій встановлено, що по вказаній вище накладній яйця постачалися декількома поставками. Дана обставина не була врахована в ході проведення ревізії.

Згідно паспорту якості № 20919 від 25.11.2010р., дата сортування 25.11.-25.12.2011р., строк придатності з дня сортування - за температури від 0С до 20С не більше 25 діб, за температури від 0С до 5С не більше 33 діб.

Таким чином, термін зберігання яєць, не суперечить вимогам ДСТУ 5028:2008, що також підтверджується реєстром списання продуктів.

Крім того, судами встановлено, що завідувачем продовольчим складом внесені кошти за понад визначені терміни придатності сметани в кількості 28,7 кг на загальну суму 516, 60 грн., що підтверджується копією квитанції № ПН1325863 від 11.10.2011р.

Слід також зазначити, що відповідно до статті 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

З аналізу наведеної норми слідує, що органи контрольно-ревізійної служби не наділені повноваженнями щодо перевірки термінів зберігання та використання продуктів харчування, тобто встановлення даних обставин не відноситься до компетенції контрольно-ревізійного органу.

Разом з тим, відповідно до ст. 13 Закону України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" на який відповідач посилається в акті ревізії та вимозі, спеціально уповноваженими органами виконавчої влади, що приймають рішення про вилучення з обігу неякісної та небезпечної продукції і подальше поводження з нею, є центральні органи виконавчої влади, до відання яких належать питання забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, захисту прав споживачів, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, стандартизації, метрології та сертифікації, їх територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах Києві і Севастополі та інші органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що результати неодноразових перевірок дотримання санітарного стану Вінницькою міською санітарно-епідеміологічною станцією (акти перевірок санітарного стану від 24.03.2009р., 10.11.2009р., 08.06.2010р., 01.07.2010р., 20.10.2010р.) свідчать про те, що за час їх проведення порушень щодо зберігання та використання продуктів харчування, понад встановлені терміни зберігання, виявлено не було.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи пояснення та докази, надані представниками відповідача та аналізуючи акт ревізії, суди дійшли вірного висновку про поверховий підхід ревізорів до проведення ревізії Госпіталю, що виражається в суб'єктивній та однобічній оцінці фактичних обставин без об'єктивного та всебічного аналізу доказів в їх сукупності, що призвело до прийняття суперечливих та необґрунтованих висновків, які спростовані під час розгляду справи.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку, що сформовані за результатами ревізії пункти 3, 4, 5 листа-вимоги № 02-04-20-14/8248 від 21.10.2011р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекція у Вінницькій області відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.