Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Мороза В.Ф.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою дочірньої компанії "Укргазвидабування" національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 7 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року у справі № 2а-6864/11/2670 за позовом дочірньої компанії "Укргазвидабування" національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" до управління Пенсійного фонду України у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання протиправним та скасування повідомлень, -

У травні 2011 року дочірня компанія "Укргазвидабування" національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України у Червонозаводському районі м. Харкова, в якому просила визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова з направлення дочірній компанії "Укргазвидобування" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" супровідними листами №284/03-33 від 12 січня 2011 року, №1571/03-33 від 18 лютого 2011 року та №2590/03-33 від 21 березня 2011 року повідомлень про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" (1977-12) , і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів на загальну суму 573556,76 грн.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 7 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями дочірньої компанії "Укргазвидабування" національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова супровідними листами позивачу були направлені повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до ЗУ "Про наукову та науково-технічну діяльність" (1977-12) і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на загальну суму 573 556,76 грн., в тому числі: листом № 284/03-33 від 12.01.2011 на суму 111 323,82 грн.; листом № 1571/03-33 від 18.02.2011 на суму 208 383,89 грн.; листом № 2590/03-33 від 21.03.201 Іна суму 253 849, 05 грн. Всього на суму 573 556,76 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що формальні порушення відповідача при надсиланні оскаржуваних повідомлень, не позбавляє позивача відповідно до абз.2 п.5 Порядку самостійно визначити розмір сум фінансування різниці між вищевказаними пенсіями та виконати встановлений чинним законодавством України обов'язок по сплаті таких сум.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 24 ЗУ "Про наукову та науково-технічну діяльність" різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом (1977-12) ; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Судами встановлено, що чинним законодавством України для нього встановлений обов'язок відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до ЗУ "Про наукову та науково-технічну діяльність" (1977-12) та пенсії, призначеної відповідно до інших нормативно-правових актів.

Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІП-ІУ рівнів акредитації згідно із ЗУ "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 372 (372-2004-п) .

Відповідно до п.5 Порядку розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до ЗУ "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається. Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Таким чином, суди вірно зазначили, що формальні порушення відповідача при надсиланні оскаржуваних повідомлень, не позбавляє позивача у відповідності до абз.2 п.5 Порядку самостійно визначити розмір сум фінансування різниці між вищевказаними пенсіями та виконати встановлений чинним законодавством України обов'язок по сплаті таких сум.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова з направлення дочірній компанії "Укргазвидобування" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" супровідними листами №284/03-33 від 12 січня 2011 року, №1571/03-33 від 18 лютого 2011 року та №2590/03-33 від 21 березня 2011 року повідомлень про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" (1977-12) , і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів на загальну суму 573556,76 грн.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Укргазвидабування" національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 7 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.