Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Мороза В.Ф.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року у справі № 2а-53/09/2110 за позовом ОСОБА_1 до управління з контролю за використанням та охороною земель у Херсонській області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування акту перевірки, припису та протоколу про адміністративне стягнення, -

У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління з контролю за використанням та охороною земель у Херсонській області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просила визнати незаконним та скасувати Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 16 липня 2008 року, складений державними інспекторами управління з контролю за використанням та охороною земель у Херсонській області -ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стосовно використання земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_7.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державним інспектором не були встановлені всі особи, які користуються земельною ділянкою, неправильно визначене місце розташування ділянки, яка є самовільно захваченою, оскільки інспектором не був проведений обмір на місцевості.

Постановою Дніпровського районного суду м. Херсона від 5 березня 2009 року позовні вимоги задоволені.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року скасоване рішення суду першої інстанції та ухвалене нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.07.2008р. державними інспекторами управління з контролю за використанням та охороною земель у Херсонській області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 була проведена перевірка позивача з питань дотримання вимог земельного законодавства України при використанні земельної ділянки по Придніпровському спуску, 5.

За результатами даної перевірки було виявлене самовільне зайняття та використання землі площею 0,0475 га під розширення присадибної ділянки за рахунок земельного запасу міської ради про що був складений акт. 17.07.2008р. стосовно ОСОБА_1 складений протокол № 00080441 за ст. 53-1 КупАП України та виданий припис від 16.07.2008р. № 0002222 щодо усунення виявленого порушення.

Постановою № 114 від 17.07.2008р. у зв'язку з даним правопорушенням накладений штраф розмірі 170 грн. Також відповідачем нарахований розмір шкоди заподіяної ОСОБА_1, внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, у розмірі 6209 грн. 87 коп., які позивач повинна відшкодувати на користь держави.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що державними інспекторами управління з контролю за використанням та охороною земель у Херсонській області не були з'ясовані всі обставини справи, складаючи акт була притягнута до відповідальності лише ОСОБА_1, хоча земельною ділянкою користувалися і інші особи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що користування земельною ділянкою інших осіб не виключає вини ОСОБА_1, оскільки у такому випадку її відповідальність не пом'якшується, а протокол складається на кожну особу порушника окремо.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4.1 "Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель" затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 р. № 312 (z1223-03) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 р. державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства.

Згідно п. 4.2 "Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю о за використанням та охороною земель" при проведенні перевірки державний інспектор: установлює особу, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем; при встановленні факту зміни власника чи користувача об'єкта нерухомості вживає заходів для з'ясування особи фактичного власника чи користувача; установлює правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами, яким вони не надані у власність чи користування; перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; перевіряє дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення; уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості.

Відповідно до п. 4.3 "Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель" при виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор: з'ясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства; установлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства; установлює, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину; обстежує земельну ділянку і встановлює, чи завдана юридичними чи фізичними особами шкода земельним ресурсам унаслідок їхньої господарської та іншої діяльності.

В ході перевірки встановлено самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,0475 га під розширення присадибної ділянки за рахунок земель запасу міської ради. Дане порушення зафіксоване у вищевказаному у акті перевірки та план-схемі, де зазначено місце розташування цієї земельної ділянки та її межі.

Судами встановлено, що всі заміри державні інспектори проводили мірною рулеткою. При проведенні перевірки була присутня гр. ОСОБА_1, яка отримала копію акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, про що свідчить її підпис в акті. Ніяких зауважень щодо проведеної перевірки та складанні документів у землекористувача не було, тобто позивач була згодна з результатами проведеної перевірки.

Проте, що в діях співвласників житлового будинку ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, державним інспекторам по контролю за використанням і охороною земель нічого відомо не було, у зв'язку із зазначеним вказаних співвласників до адміністративної відповідальності не було притягнуто.

Разом з тим, суди вірно зазначили, що вказаний факт не пом'якшує вини гр.. ОСОБА_1 у скоєнні вказаного правопорушення, так як у разі вчинення порушення декількома особами, протокол складається на кожного порушника окремо.

Отже, керуючись "Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель", Інструкцією з оформлення органами Державного комітету у України по земельних ресурсах матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 18 травня 2004 року № 147 (z0710-04) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 червня 2004 року № 710/9309 (z0710-04) ; Положенням про порядок оформлення, видачі і реєстрації приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 9 березня 2004 року № 67 (z0340-04) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 березня 2004 року за № 340/8939 (z0340-04) , державним інспектором по контролю за використанням і охороною земель у межах наданих повноважень складений на гр.. ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення від 17 липня 2008 року № 0008041 по статті 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та виданий припис" від 16 липня 2008 року № 0002222 щодо усунення виявленого порушення.

Щодо вимог позивача про скасування акту апеляційний суд вірно зазначив, що акт перевірки не є нормативно-правовим актом або актом індивідуальної дії. Зазначений документ не породжує у сторін певних прав або обов'язків, а лише констатує певну подію та є службовим документом. Таким чином, відсутні підстави оскаржувати його в судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 16 липня 2008 року, складеного державними інспекторами управління з контролю за використанням та охороною земель у Херсонській області -ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стосовно використання земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_7.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.