Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Мороз В.Ф.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра М" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2012 року у справі № 2а/0270/4543/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра М" до управління у справах захисту прав споживачів у Вінницькій області про скасування постанови, -

У жовтні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ліра М" звернувся в суд з позовом до управління у справах захисту прав споживачів у Вінницькій області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову №894 від 21.06.2011 р. про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів".

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2012 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями товариство з обмеженою відповідальністю "Ліра М" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно наказу № 52 від 06.06.2011 р. та на підставі направлення № 1020 від 06.06.2011 р. посадовими особами органу у справах захисту прав споживачів проведена позапланова перевірка суб'єкта господарювання АЗС ТОВ "Ліра М", який розташований на території Вінницької області Гайсинського району с. Куна вул. Леніна 72, за результатами якої складений акт №1012 від 07.06.2011 р.

В ході перевірки були виявлені порушення ч.2 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" та пункту 3 постанови КМУ №545 від 21.02.2011 р. (545-2007-п) "Правила ведення обліку, зберігання та реалізації дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки", пунктів 7, 9, 15, 20 Постанови КМУ №1442 від 20.12.1997 р. (1442-97-п) "Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами".

Недотримання позивачем вимог зазначеного законодавства, що виразилося у відсутності необхідної, доступної та своєчасної інформації про продукцію стало підставою до прийняття в порядку, визначеному статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", рішення про накладення штрафу у розмірі 36849,60 грн. Дане рішення оформлене постановою № 894 від 21.06.2011 р.

Встановлено, що визначальним при прийняття такого рішення стало виявлене під час проведення перевірки порушення законодавства про мови, зокрема, паспорт за № 1388 виданий російською мовою та не відповідає ГОСТу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач у відповідності з ч. 2 ст. 71 КАС України довів правомірність прийнятого рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Правовідносини, які складаються між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлюють права споживачів, а також визначають механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, регулюються Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Зокрема, інформація про продукцію повинна містити дату виготовлення та найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування. Інформація споживачу повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" на суб'єктів господарської діяльності накладається стягнення у вигляді штрафу за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, роботу, послугу - у розмірі 30 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2 пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" (v0005700-96) передбачено, що ...надання інформації у технічній документації, на етикетці, тощо іноземною мовою без перекладу в зазначеному вище обсязі слід розцінювати, як відсутність необхідної інформації.

Факт відсутності необхідної, інформації зафіксований у акті перевірки, і не спростований позивачем.

Судами встановлено, що розрахунок санкції, яка застосована до позивача, був здійснений відповідачем з дотриманням вимог статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" на підставі інформації, наданої позивачем, про вартість одержаної для реалізації партії товару.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра М" відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.