Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді-доповідача Гордійчук М.П.

суддів: Гончар Л.Я., Конюшка К.В.

при секретарі Рідзевській І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ЖБК "Молодіжний" на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 листопада 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року у справі за позовом ЖБК "Молодіжний" до виконавчого комітету Маріупольської міської ради, третя особа -ОСОБА_2 про визнання неправомірним та скасування рішення, та за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Маріупольської міської ради, третя особа ЖБК "Молодіжний" про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

У квітні 2008 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Маріупольської міської ради про скасування рішення № 73 від 20.02.2008 року про відмову їй в наданні дозволу на реконструкцію належного їй нежилого приміщення АДРЕСА_1 в м. Маріуполі, та зобов'язання відповідача надати дозвіл на реконструкцію вказаного приміщення .

Позов вмотивовано тим, що квартиру за даною адресою вона купила для переобладнання в магазин непродовольчих товарів, одержала згоду на її реконструкцію від відповідних контролюючих органів. Але, незважаючи на це, відповідач оскаржуваним рішенням відмовив у наданні дозволу на реконструкцію, посилаючись на відсутність згоди житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний».

Одночасно ЖБК "Молодіжний" звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Маріупольської міської ради про визнання його дій по прийняттю рішення № 144/2 від 16.05.2007 року «Про переведення квартири АДРЕСА_1, у нежиле приміщення»неправомірними та скасування вказаного рішення з тих підстав, що його прийнято за відсутності рішення загальних зборів членів ЖБК. Вважає, що прийняття вказаного рішення не є компетенцією відповідача та суперечить вимогам закону. Проти надання дозволу на реконструкцію спірного приміщення заперечували, оскільки будинок належить ЖБК і відповідач не може вирішувати питання про надання дозволу на реконструкцію.

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року, у задоволені позову ЖБК "Молодіжний" до виконавчого комітету Маріупольської міської ради було відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, скасовано рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 73/1 від 20.02.2008 року про відмову ОСОБА_2 в наданні дозволу на реконструкцію нежилого приміщення АДРЕСА_1 в м. Маріуполі та зобов'язано виконавчий комітет Маріупольської міської ради розглянути питання про надання ОСОБА_2 дозволу на реконструкцію вказаного нежилого приміщення в магазин непродовольчих товарів у відповідності до вимог закону.

Не погоджуючись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ЖБК "Молодіжний" подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати зазначені вище судові рішення по справі як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким їх позов задовольнити, а ОСОБА_2 у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу від 03.12.2005 року ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_1 в місті Маріуполі.

Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 144/2 від 16.05.2007 року вказану квартиру виведено з житлового фонду та ОСОБА_2 запропоновано використовувати нежиле приміщення для здійснення підприємницької діяльності, крім промислового виробництва. Після отримання дозволу на реконструкцію та проведення дій по реконструкції приміщення. Але рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 73/1 від 20.02.2008 року ОСОБА_2 в наданні такого дозволу було відмовлено.

Колегія суддів вважає рішення судів попередніх інстанцій передчасними, виходячи з наступного.

Відповідно до частини п'ятої статті 319 Цивільного Кодексу (надалі - ЦК) України (435-15) власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно зі статтею 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придані для постійного проживання в них.

Житло є специфічним об'єктом права власності, тому свобода використання житла його власниками обмежується нормами, спрямованими на схоронність жилих приміщень та не порушення прав інших осіб, зокрема, інших мешканців жилого будинку.

Відповідно до ст. 6 ЖК УРСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Згідно статті 8 ЖК УРСР переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 7, частини першої статті 8 Житлового кодексу УРСР у виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням виконавчого комітету обласної і міської ради народних депутатів.

Рішенням міської ради, як правило, затверджується Порядок переведення житлових приміщень у нежитлові та їх реконструкції, проте, судами попередніх інстанцій не було досліджено, чи затверджувався зазначений порядок у м. Маріуполі, та чи було дотримано ОСОБА_2 вимог цього порядку, (в разі його затвердження) при виведенні квартири з житлового фонду та переведенні її у нежитловий фонд, чи надавалися власниками суміжних квартир та приміщень (на поверсі, вище та нижче на один поверх) письмова згода ОСОБА_2 на переведення житлового приміщення в нежитловий фонд.

У відповідності до вимог ст. 27 Закону України «Про архітектурну діяльність» під час організації та виконання будівельних робіт не повинні бути порушені права та інтереси суміжних землекористувачів, а також власників будинків і споруд.

Статтею 5 Закону України «Про основи містобудування» передбачено, що при здійснені містобудівної діяльності повинні бути забезпеченні урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів об'єктів нерухомості, що оточують місце будівництва.

Відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572 (572-92-п) , власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження, але з урахуванням інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку.

При бажанні ОСОБА_2 провести реконструкцію своєї квартири з переобладнанням її під магазин, вона зобов'язана в обов'язковому порядку отримати згоду власників суміжних приміщень, проте судами не було досліджено, чи надавалася така згода власниками суміжних приміщень. Крім того, судами не встановлювалося та не досліджувалися, чи отримувала ОСОБА_2 висновки компетентних органів (позитивні чи негативні) про можливість реконструкції квартири АДРЕСА_1 в місті Маріуполі.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції є такими, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та ухвалені з порушенням норм процесуального права, то вони підлягають скасуванню у вищезазначеній частині із направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ЖБК "Молодіжний" задовольнити частково.

Постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 листопада 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239-1 КАС України.