2а-1112/08 Про зобов'язання оплатити грошовими коштами у національній валюті податкові векселі - 18.02.2013 Прийняття

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2008, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010, СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові відмовлено у задоволенні позову про зобов'язання ПФ «Кібела» та (або) ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»оплатити грошовими коштами у національній валюті 18 податкових векселів на загальну суму 224052,73 грн., згідно з переліком, наведеним у додатку №9, виданих ПФ «Кібела» при імпорті товарів на митну територію України у вересні 2007 року.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішенні про задоволення позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час ті місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Підставою для звернення з даним позовом стало те, що ПФ «Кібела» в жовтні 2007 року при імпорті товарів на митну територію України надав органам митного контролю 18 простих податкових векселів, по кожному з яких термін сплати грошовими коштами настав, на загальну суму 224152,73 грн. Дані векселі були авальовані Харківською філією «Ві Ей Бі Банк», але не були погашені шляхом перерахування коштів до бюджету, а також не оплачені банком-авалістом, не зважаючи на те, що СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові, як векселедержатель направляла вимогу про оплату векселів.

Згідно з підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

Відповідно до абзаців 1 -4, 7 пункту 11.5 ст. 11 цього Закону платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку; податковий вексель підлягає обов'язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю; комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк; платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом; якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, обґрунтовував свої висновки тим, що видані ПФ «Кібела»у жовтні 2007 року 18 податкових векселів відповідають критеріям, встановленим п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки на дату поставки кожного податкового векселя органу митного контролю підприємство мало підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування в розмірі 2148521,96 грн. і жоден з векселів цю суму не перевищив.

Таким чином, за наявності у підприємства на дату поставки податкового векселя органу митного контролю, підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування, що дорівнює або більше ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податків, відповідно до абз.7 п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» може включити суму, що підлягає оплаті в декларацію з податку на додану вартість того звітного періоду, в якому такий вексель виданий державній митній службі, при цьому вексель буде рахуватися погашеним, а у платника податків в наступному податковому періоді виникає право на податковий кредит. У декларації з податку на додану вартість ПФ «Кібела»за вересень 2007 року, отримана податковим органом 05.10.2007, суми податкових векселів, виписаних у звітному місяці, по яким не прийнято рішення про дострокове погашення, відображаються в рядку 19.2 (збільшення податкових зобов'язань). До декларації оформлені додатки з повним переліком погашених таким чином векселів за жовтень 2007 року на загальну суму 224052,73 грн.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія погодитись не може, вважає, що вони зроблені без всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин справи, незастосування системного аналізу норм чинного законодавства.

Положення п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлюють окремий порядок погашення податкових векселів в залежності від дати видачі податкового векселя та від наявності підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування, а саме:

якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає до закінчення

терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата (абз.5 );

якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного

контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді (абз.7). Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 №1104 (1104-97-п) «Про затвердження Порядку випуску обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України», який розроблений відповідно до пункту 11.5 Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) , встановлюються єдині правила випуску, обігу, обліку та погашення векселів, які випускаються платниками податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України на суму податкового зобов'язання.

Згідно пункту 19 Порядку, якщо термін погашення податкового векселя настає до закінчення терміну подання податкової декларації до органу державної податкової служби за звітний (податковий) період, в якому він був поданий органові митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому проведене таке перерахування.

Якщо термін погашення податкового векселя настає після закінчення терміну подання податкової декларації до органу державної податкової служби за звітний (податковий) період, в якому він був поданий органові митного контролю, платник податку включає суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань у звітному (податковому) періоді, в якому він був поданий органові митного контролю. При цьому платник податку має право на включення суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету.

Якщо платнику податку на дату подання податкового векселя органові митного контролю органом державної податкової служби підтверджено суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша від суми зобов'язання за векселем, платник податку має право включити суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому він був поданий органові митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а платник податку має право на включення суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у наступному звітному (податковому) періоді.

Сума податку на додану вартість, зазначена в податковому векселі, відображається в податковій декларації окремим рядком.

Платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого органом державної податкової служби, згідно з поданою ним письмовою заявою.

Комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк.

До податкової декларації платник податку додає перелік та копії погашених у звітному (податковому) періоді, за який подається декларація, податкових векселів, суму зобов'язань за якими відповідно сплачено чи включено до податкових зобов'язань за цей звітний період.

Таким чином, з урахуванням вимог п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку має право на суму бюджетного відшкодування, підтверджену актом документальної перевірки, здійснити погашення податкового векселя, виданого митним органам під час митного оформлення імпортованих на митну територію України товарів.

При цьому погашення податкових векселів бюджетним відшкодуванням можливе за дотримання певних умов (обов'язковим є дотримання всіх умов, а не однієї чи двох із них окремо):

на дату поставки податкового векселя до органу митного контролю платник має суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша, ніж сума зобов'язання за таким векселем;

в будь-який день з дати видачі податкового векселя до дати настання строку платежу за векселем платник податку подав до органу податкової служби заяву про зарахування такої суми бюджетного відшкодування в рахунок погашення таких векселів;

на дату подання заяви таку суму бюджетного відшкодування повністю або частково не відшкодовано платнику (невідшкодований залишок дорівнює або більший, ніж сума векселя), не включено до висновку на проведення бюджетного відшкодування, який подається до установи Держказначейства України (залишок суми бюджетного відшкодування не менший, ніж сума векселя), не є предметом кримінальної справи, судового розгляду, не перебуває на адміністративному оскарженні.

Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення у справі, виходили з наявності у підприємства на дату поставки податкового векселя органу митного контролю, підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування, що є більшим ніж сума зобов'язання по такому векселю, при цьому виконання ПФ «Кібела» обов'язкових умов за яких відбувається погашення податкових векселів бюджетним відшкодуванням, судами попередніх інстанцій не з'ясовувалось.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.