Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Олексієнка М.М.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до начальника Головного управління культури і мистецтв Київської міської державної адміністрації Зоріної Світлани Іванівни про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, -

У червні 2007 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати факт відсутності у Зоріної С.І. повноважень діяти всупереч рішенню Київської міської ради від 10 липня 2003 року № 623/783 (ra0623023-03) , а також визнати протиправними її дії при виготовленні проекту Розпорядження Київської міської Державної адміністрації від 10 квітня 2007 року № 404 (ra0404017-07) «Про затвердження змін до Положення про ККЗК «Камерний хор «Хрещатик», а саме внесення завідомо неправдивих та необґрунтованих відомостей до Пояснювальної записки і несумлінного виконання своїх обов'язків, умисного використання влади в інтересах третьої особи.

Постановою Соломянського районного суду м. Києва від 07 квітня 2009 року позов задоволено частково.

Визнано відсутність повноважень начальника Головного управління культури і мистецтв Київської міської державної адміністрації Зоріної Світлани Іванівни діяти всупереч рішенню Київської міської ради від 10 липня 2003 року № 623/783 (ra0623023-03) . В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року це рішення скасовано та закрито провадження в адміністративній справі.

У касаційній скарзі представник позивача ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та змінити рішення суду першої інстанції, задовольнивши вимоги ОСОБА_4 в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір по суті, суд апеляційної інстанції виходив з того, що дана справа не є адміністративною.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень -це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України). З зазначеного випливає, що необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати незаконними дії посадової особи спрямовані на виготовлення проекту Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10 квітня 2007 року № 404 (ra0404017-07) «Про затвердження змін до Положення про ККЗК «Камерний хор «Хрещатик»та внесення до Пояснювальної записки завідомо неправдивих та необґрунтованих відомостей.

При цьому під поняттям нормативно-правого акту слід розуміти офіційний письмовий документ, прийнятий чи виданий уповноваженим на це суб'єктом у визначеній законом формі та за встановленою законом процедурою, який спрямований на регулювання суспільних відносин, встановлення загальнообов'язкових прав і обов'язків для неозначеного кола суб'єктів, та розрахований на тривале, багаторазове застосування (норм права). Нормативний акт повинен відповідати принципам верховенства права, законності, прийматися уповноваженим на те суб'єктом, у визначеній законом формі та за встановленими процедурою і правилами нормотворчої техніки, не може суперечити актам вищої юридичної сили, повинен офіційно доводитися до відома населення в установленому законом порядку. Основними видами нормативних актів є закони і підзаконні акти.

Дія нормативного акта починається з моменту набрання ним чинності і закінчується моментом припинення його чинності. В свою чергу пояснювальна записка -це письмове пояснення на вимогу керівника з приводу ситуації, що склалася, фактів, дій або вчинків працівників.

Таким чином, фактично заявник оскаржує дії відповідача щодо проекту Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10 квітня 2007 року № 404 (ra0404017-07) «Про затвердження змін до Положення про ККЗК «Камерний хор «Хрещатик», який не набрав чинності, а тому відповідно не може бути правовстановлюючим документом спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків, в зв'язку з цим не являється нормативно-правовим актом в розумінні визначених законом понять.

Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, у даному випадку відповідач не виступає у статусі суб'єкта владних повноважень, оскільки не виконує владних управлінських функцій та повноважень у даних правовідносинах і не наділений можливістю владно керувати поведінкою особи, з якою він перебуває у спірних правовідносинах.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Якщо ж провадження за заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково порушено, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України.

Даний спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), як зазначено у п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, а тому встановлена ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів на цей спір не поширюється.

Таким чином, встановивши ці обставини, суд апеляційної інстанції прийняв правильне рішення про скасування постанови місцевого суду та закриття провадження у даній адміністративній справі.

Доводи касаційної скарги зроблених апеляційним судом висновків не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 224, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_6, представника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.