Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Олексієнка М.М.

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, Печерської районної у місті Києві ради, треті особи: Громадська організація «Органів ветеранів Печерського району міста Києва», Об'єднання громадян «Благодійницький центр соціальної, медичної та трудової реабілітації ветеранів афганської війни Печерського району міста Києва», Печерський районний у м. Києві центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про визнання незаконними та скасування розпоряджень та зобов'язання відповідачів повернути мешканцям будинку підвальні приміщення,

У вересні 2006 року позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду із вказаним позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, просили визнати незаконними та скасувати Розпорядження Печерської районної у місті Києві державної адміністрації №1408 від 26.10.2004 року, Розпорядження Печерської районної у місті Києві державної адміністрації №1366 від 20.10.2004 року, Розпорядження Печерської районної у місті Києві ради №195-р від 10.06.2005 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що квартири в будинку, який знаходиться на АДРЕСА_1 приватизовані та належать мешканцям будинку на праві приватної власності, а тому відповідно до ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир набули права спільної часткової власності на допоміжні приміщення буднику без додаткового оформлення документів, які б підтверджували таке право власності. Разом з тим, оскаржуваними розпорядженнями відповідача дані приміщення без згоди власників надані у користування, володіння та розпорядження іншим особам, тобто, позивачі незаконно позбавлені права власності на допоміжні приміщення, а тому просять поновити порушені права, визнати незаконними та скасувати зазначені розпорядження відповідача.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 08 лютого 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року це рішення скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано Розпорядження Печерської районної у місті Києві державної адміністрації №1408 від 26.10.2004 року, Розпорядження Печерської районної у місті Києві державної адміністрації №1366 від 20.10.2004 року, Розпорядження Печерської районної у місті Києві ради №195-р від 10.06.2005 року.

У касаційних скаргах Печерська районна у м. Києві державна адміністрація, Печерська районна у м. Києві рада та Печерський районний у м. Києві центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять суд скасувати рішення цього суду та залишити в силі рішення районного суду.

Колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанцій виходив з того, що спірні підвальні приміщення відсутні в переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади Печерського району міста Києва. В зв'язку з цим суд дійшов висновку, що доводи про належність спірних підвальних приміщень до комунальної власності не відповідають матеріалам справи, а тому відповідач не вправі розпоряджатися вказаними приміщеннями.

За змістом частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»(далі Закон), приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним (стаття 41 Конституції України), забезпечується державою і захищається судом (стаття 55 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 ст. 10 Закону, допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Згідно офіційного тлумачення, яке міститься в рішенні Конституційного Суду України N 4-рп/2004 від 02.03.2004 р. (v004p710-04) у справі за конституційним зверненням ОСОБА_7 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

У відповідності з пунктом дев'ятим статті 8 Закону, нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, при приватизації житлового фонду передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Для правильного вирішення цього спору суди мали встановити не лише характеристику спірного приміщення, а перш за все, з'ясувати питання щодо віднесення цього приміщення до територіальної власності громади Печерського району міста Києва.

Визнаючи правовий статус спірного приміщення як нежилого суд першої інстанції не звернув уваги на те, чи здійснювалась передача вказаних приміщень в комунальну власність державного житлового фонду та не дослідив на чиєму балансі воно знаходилося до передачі у власність на підставі договору оренди.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції не дав правової оцінки тому, у чиїй власності находилися спірні приміщення на час виникнення спірних правовідносин та чи були вони передані у комунальну власність.

В той же час слід зазначити, що знаходження певних приміщень в підвалах і цокольних поверхах не може визнаватися безумовною підставою для віднесення їх до допоміжних приміщень, які підлягають приватизації разом з приватизацією квартир.

За змістом згаданого Закону (2482-12) нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди і при приватизації житлового фонду передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів, не втрачають свій статус нежитлових приміщень, що не є допоміжними, незалежно від того, де та у якій частині житлового будинку вони знаходяться.

У відповідності до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною четвертою та шостою цієї ж статті передбачено, що суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції зроблено правильний висновок про те, що представниками відповідачів не спростовано доводи та не надано доказів, які б свідчили про передачу вказаних приміщень в комунальну власність громади.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що Розпорядження Печерської районної у місті Києві державної адміністрації №1408 від 26.10.2004 року, Розпорядження Печерської районної у місті Києві державної адміністрації №1366 від 20.10.2004 року, Розпорядження Печерської районної у місті Києві ради №195-р від 10.06.2005 року не можна визнати такими, що прийняті на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 224 КАС України не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи касаційних скарг зроблених судом апеляційної інстанції висновків не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято законне і обґрунтоване рішення, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230 КАС України, суд, -

Касаційні скарги Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, Печерської районної у м. Києві ради та Печерського районного у м. Києві центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.