Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Голяшкін О.В. (доповідач),

Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду в м.Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок надання недостовірних відомостей, -

Управління Пенсійного фонду України в м.Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області звернулось з позовом до Південної митниці, в якому просить стягнути з відповідача шкоду, заподіяну внаслідок надання недостовірних відомостей, в сумі 18843,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з наданням Білгород-Дністровською митницею недостовірних відомостей стосовно заробітної плати по колишнім працівникам, які перебувають на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області, надмірно виплачені пенсії, у зв'язку з чим за період з 01 січня 2006 року по 01 травня 2007 року виникла переплата у загальному розмірі 18843,68 грн. Оскільки витрати по надмірній виплаті пенсій понесені УПФУ внаслідок надання недостовірних відомостей страхувальником, вважає, що, обов'язок про відшкодування підлягає покладено на Білгород-Дністровську митницю, яку на підставі наказу Державної митної служби України від 28 лютого 2007 року № 172 «Про припинення Білгород-Дністровської митниці та зміну зон діяльності деяких митниць»було припинено шляхом приєднання до Приморської, Ізмаїльської та Кучурганської митниць, останніх визнано правонаступниками Білгород-Дністровської митниці в межах визначених зон діяльності; наказами Державної митної служби України від 29 січня 2008 року №61 (v0061342-08) та від 23 липня 2008 року № 804 (va804342-08) Приморську та Кучурганську митниці ліквідовано без правонаступництва; наказом Держмитслужби від 14 жовтня 2010 року № 1218 (v1218342-10) Ізмаїльську митницю припинено шляхом приєднання до Південної митниці, до якої позивачем пред'явлено стягнення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, Управління Пенсійного фонду в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі заяв про призначення/перерахунок пенсії ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» (3723-12) .

Відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 року №767 (767-2006-п) , яка надає право для перерахунку пенсій на дату підвищення заробітної плати посадовим особам митних органів, 05 жовтня 2006 року вищевказаними пенсіонерами до управління Пенсійного фонду України в м.Білгород-Дністровський були надані довідки про заробітну плату, видані Білгород-Дністровською митницею, з відповідними заявами для проведення перерахунку пенсій з 01 січня 2006 року.

На підставі п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 (865-2000-п) «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсій»позивачем здійснено перерахунок на підставі поданих заяв і довідок.

Листом від 28 квітня 2007 року за вих.№13/01-3030 Білгород-Дністровська митниця відкликала раніше надані довідки для перерахунку пенсій, як помилково надані.

Згідно протоколів від 23 квітня 2007 року, за період з 01 січня 2006 року по 01 травня 2007 року у зв'язку з наданням Білгород-Дністровською митницею недостовірних відомостей виникла переплата у загальній сумі 18843,68 грн., а саме: ОСОБА_9 у сумі 712,80 грн., ОСОБА_8 у сумі 4860 грн., ОСОБА_7 у сумі 485, 92 грн., ОСОБА_6 у сумі 796, 96 грн., ОСОБА_5 у сумі 4860 грн., ОСОБА_10 у сумі 7128 грн.

Статтею 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що довідки про заробітну плату видаються підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Статтею 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено порядок утримання надміру виплачених сум пенсій.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлена відповідальність за достовірність даних і документів, виданих для оформлення пенсії, відповідно до якої органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Із матеріалів справи вбачається, що наказом Держмитслужби України від 28 лютого 2007 року № 172 «Про припинення Білгород-Дністровської митниці та зміну зон діяльності деяких митниць» припинено Білгород-Дністровську митницю шляхом приєднання до Приморської, Ізмаїльської та Кучурганської митниць; визнано правонаступниками Білгород-Дністровської митниці Приморську, Ізмаїльську та Кучурганську митниці в межах визначених зон діяльності.

Наказами Держмитслужби України від 29 січня 2008 року №61 (v0061342-08) та від 23 липня 2008 року №804 (va804342-08) ліквідовано Кучурганську митницю, митний пост «Білгород-Дністровський» Південної митниці та Приморську митницю.

Наказом Держмитслужби від 14 жовтня 2010 року № 1218 (v1218342-10) припинено Ізмаїльську митницю шляхом приєднання до Південної митниці.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції виходили із того, що Білгород-Дністровська митниця, на яку має бути покладений обов'язок з відшкодування шкоди в даному випадку, ліквідована, а Південна митниця, до якої пред'явлені вимоги, не є правонаступником Білгород-Дністровської митниці.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищевказаним вимогам рішення судів попередніх інстанції не відповідають.

Як передбачено ст.ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи їх посадовою або службовою особою при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою.

Згідно ч.1 ст. 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України (ч.1 ст. 11 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 12 Митного кодексу України митниці, регіональні митниці та спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи створюють загальнодержавну систему митних органів.

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи є Державна митна служба України (Держмитслужба) (п.1 Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 940 (940-2007-п) ).

У відповідності до положень ч.3 ст. 13, ч.2 ст. 14, ч.2 ст. 15 Митного кодексу України спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональна митниця, митниця користуються правами юридичної особи і здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України та відповідного положення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити, що припинення (ліквідація) митниці як юридичної особи не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог управління Пенсійного фонду України про відшкодування заподіяної внаслідок надання недостовірних відомостей шкоди, оскільки припинення (ліквідація) митниці не припиняє спірних зобов'язань.

При вирішенні спору суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про обґрунтованість вимог позивача про відшкодування шкоди, зазначили про неправомірність пред'явлення даного позову до Південної митниці, при цьому ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції, питання правонаступництва Білгород-Дністровської митниці у спірних відносинах не з'ясовувалися.

У відповідності з ч.1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ч.2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судами порушені вимоги щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції, рішення судів попередніх інстанцій підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати вищенаведене, встановити правонаступника Білгород-Дністровської за спірними зобов'язаннями, вирішити питання про його залучення до участі у справі та прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.