Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Голяшкін О.В. (доповідач),

Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

секретар судового засідання -Петриченко Ю.П.,

за участю представників:

позивача -ОСОБА_4,

третьої особи - Пересунько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_6 -ОСОБА_4 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Відділу Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області, заступника начальника Відділу Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області - реєстратора Шевцової Ірини Сергіївни, третя особа: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова», про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії, -

У травні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Відділу Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області, заступника начальника Відділу Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області -реєстратора Шевцової Ірини Сергіївни, третя особа Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова», в якому просив визнати протиправними дії відповідачів щодо здійснення державної реєстрації договору оренди землі, сторонами якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба-нова»та позивач, і внесення відповідних відомостей до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі; зобов'язати відповідачів скасувати державну реєстрацію договору оренди землі та скасувати записи про державну реєстрацію договору оренди землі у відповідному розділі Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що укладений договір оренди землі не відповідає вимогам ст.ст.11, 15, 32 Закону України «Про оренду землі» та змісту Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2001 року № 220 (220-2004-п) , п.п.14, 15 розділу Х Земельного кодексу України (2768-14) , ст.12 Закону України «Про оцінку земель», посилаючись на те, що аркуші 1-2 (сторінки 1,2,3,4) договору оренди землі не підписані з боку орендодавців, а також не скріплені печаткою орендаря, тобто між позивачем та СТОВ «Дружба-Нова»в належній формі не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору оренди землі; крім цього, договір оренди землі не містить у своєму змісті обов'язкових невід'ємних частин, а саме: планів або схем земельних ділянок, які передаються в оренду, кадастрових планів земельних ділянок з відображенням обмежень (обтяжень) у їх використанні та встановлених земельних сервітутів. Вказував, що тричі звертався до Відділу Держкомзему з повідомленням про відкликання своїх підписів на договорі та його нечинність і з вимогами про нездійснення державної реєстрації договору, проте відповідачем 30 січня 2012 року договір було зареєстровано. Вказані дії відділу Держкомзему позивач вважає протиправними та такими, що порушують його права на земельну ділянку.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

При винесенні рішень суди першої та апеляційної інстанції виходили із правомірності дій відповідачів щодо державної реєстрації договору оренди, оскільки договір відповідав вимогам ст.15 Закону України «Про оренду землі», містив всі визначені нею істотні умови, а передбачені ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.9 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 (2073-98-п) , підстави для відмови у державній реєстрації договорів оренди були відсутні.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, ОСОБА_6 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення першої та апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

В касаційній скарзі позивач, з посиланням на ст.ст.18, 20 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 210, 640 Цивільного кодексу України, зазначає, що до моменту державної реєстрації договір оренди землі не є укладеним і не створює прав чи обов'язків для сторін.

Третя особа СТОВ «Дружба-Нова»у поданих запереченнях просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 вересня 2010 року позивачем ОСОБА_6 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Дружба -Нова»підписано договір оренди землі.

25 січня 2012 року Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» до Відділу Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області подано заяву про державну реєстрацію зазначеного договору.

31 січня 2012 року Відділом Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області здійснено державну реєстрацію вказаного договору та внесено запис про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 31 січня 2012 року № 592350004007225.

З висновками судів першої та апеляційної інстанції про правомірність дій відповідача з державної реєстрації договору оренди земельної ділянки погодитись не можна.

Судами було встановлено, що до реєстрації договору оренди позивач звертався до відповідача із заявою від 02 січня 2012 року про відкликання підпису на договорі та нездійснення його державної реєстрації.

Відхиляючи посилання позивача на вказані обставини суди зазначили, що звернення орендодавця із заявою про відкликання підпису на договорі та проханням не реєструвати цей договір не є підставою для відмови у державній реєстрації договору, оскільки виключні підстави відмови у державній реєстрації встановлені законом.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтю 20 Закону України «Про оренду землі», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За правилами ч.1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Аналогічна норма була наведена у ст.18 Закону України «Про оренду землі», згідно якої договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Частиною 3 ст. 640 Цивільного кодексу встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації -з моменту державної реєстрації.

В п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 (v0009700-09) «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснено, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Як встановлено ч.1 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, а згідно закріпленого ч.1 ст. 627 ЦК України принципу свободи договору сторони є вільними в його укладенні.

З огляду на викладене, підписаний сторонами договір оренди землі на момент звернення позивача до відділу Держкомзему не був вчиненим правочином, оскільки його державна реєстрація ще не відбулася, отже їх учасники мали право відмовитися від звершення процедури укладення договору шляхом відкликання підпису та відмови від його державної реєстрації.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що відповідна заява орендодавця з проханням не проводити державну реєстрацію договору оренди землі не може бути розцінена як одностороння відмова від договору, оскільки цей договір не набув чинності та не є укладеним. Подання такої заяви орендодавцем свідчить про недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно визначається як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; під нерухомим майном розуміються земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Згідно ч.ч.6, 7 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви правонабувача, сторін (сторони) правочину, за яким виникло право, або уповноважених ними (нею) осіб; заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень може бути відкликана до прийняття рішення державним реєстратором.

Згідно положень підписаного сторонами 01 вересня 2010 року договору оренди землі забезпечення його державної реєстрації покладено на орендодавця -п.9.2 договору, а за п.14.5 орендодавець доручає орендарю здійснювати від його імені усі необхідні дії, пов'язані з державною реєстрацією цього договору.

Отже, за умовами договору ініціатором його державної реєстрації є орендодавець, заява про державну реєстрацію вважається поданою від імені орендодавця, тому останній мав право її відкликати.

З урахуванням вищенаведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для реєстрації договору оренди, тому вчинені відповідачем дії з державної реєстрації договору є неправомірними.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

За приписами ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дії відповідача з реєстрації спірного договору оренди землі вищевказаним вимогам не відповідають, що є підставою для визнання їх протиправними та відповідного задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.п.27, 28 Порядку ведення Поземельної книги, п.п.22, 23 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затверджених постанова Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 (1021-2009-п) , записи про державну реєстрацію скасовуються (поновлюються) посадовою особою територіального органу Держземагентства на підставі рішення суду, що здійснюється шляхом внесення до автоматизованої системи відомостей про скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів посадової особи, яка скасувала (поновила) запис, та формування з використанням автоматизованої системи нових аркушів Поземельної книги та Книги записів, що засвідчується підписом посадової особи та скріплюється печаткою територіального органу Держземагентства.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити.

Визнати протиправними дії Відділу Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області та заступника начальника Відділу Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області -реєстратора Шевцової Ірини Сергіївни щодо здійснення державної реєстрації договору оренди землі, підписаного Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Дружба-нова» та ОСОБА_6 01 вересня 2010 року, і внесення відповідних відомостей до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Зобов'язати Відділ Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області та заступника начальника Відділу Держкомзему у Недригайлівському районі Сумської області-реєстратора Шевцову Ірину Сергіївну скасувати державну реєстрацію договору оренди землі та скасувати запис про державну реєстрацію вказаного договору оренди землі від 31 січня 2010 року № 5923500040007225 у відповідному розділі Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.