Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Рибченка А.О.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

за участю:

представника позивача -Маковій О.О.,

представника відповідача-1 - Пилипчука В.М.,

представника відповідача-1 - Буржимської О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року

у справі № 2-а-2623/09/1070

за позовом Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області

до 1. Відкритого акціонерного товариства «Борекс»

2. суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4

про стягнення в дохід держави коштів та вартості майна, отриманих за нікчемною угодою, -

Державна податкова інспекція у Бородянському районі Київської області (далі -позивач) звернулась до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Борекс»(далі -відповідач-1), суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 (далі -відповідач-2) про стягнення в дохід держави з ВАТ «Борекс»коштів у сумі 224964,00 грн., як вартості майна, отриманого за договором № 7 від 28 січня 2008 року; стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 коштів у сумі 224964,00 грн., одержаних ним за договором № 7 від 28 січня 2008 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Бородянському районі Київської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року.

У запереченні на касаційну скаргу ВАТ «Борекс», посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року -без змін.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не доведено наявності з боку відповідачів мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, при укладенні спірної угоди, з урахуванням того, що на момент укладення та виконання оспорюваного договору сторони були належним чином зареєстрованими юридичними особами та перебували на податковому обліку, договір є виконаним, а податки, збори (обов'язкові платежі) -сплачені.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

28 січня 2008 року між ВАТ «Борекс»(замовник) та суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_4 (виконавець) був укладений договір № 7, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується на власний ризик виконати у відповідності до умов даного договору, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її (статті 1 договору); виконавець приймає на себе обов'язки по виготовленню рукавів високого тиску відповідно до креслень замовника (стаття 2 договору); якість предмету замовлення повинна відповідати всім вимогам замовника (пункт 3.3 статті 3 договору); роботи виконуються із матеріалів замовника, переданих виконавцю згідно накладних. Замовник на термін дії договору надає виконавцю приміщення, інструмент, обладнання, енергоносії для виконання робіт. Замовник з моменту підписання даного договору надає виконавцю необхідну проекту документацію: креслення, зразки, а також необхідні документи для виконання робіт. Приміщення, матеріал, інструмент, обладнання повинні бути надані виконавцю для виконання робіт з моменту підписання даного договору (пункти 4.1 - 4.4 статті 4 договору); вартість робіт виконавця визначається згідно кількості виготовлених рукавів високого тиску. Вартість виготовлення одного рукава високого тиску становить 12,00 грн. сума виконаних робіт затверджується актом виконаних робіт (пункт 5.1 статті 5 договору);здача приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за накладною та актом в наступний день з моменту повідомлення замовника про готовність виконаних робіт до приймання (пункт 9.1 статті 9 договору); даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту остаточного виконання робіт до 31 грудня 2008 року (пункт 11.1 статті 1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог податковий орган посилається на те, що відповідачі, укладаючи договір № 7 від 28 січня 2008 року, мали на меті не сплачувати податки шляхом умисного заниження об'єкта оподаткування шляхом завищення валових витрат, оскільки у оспорюваному договорі відсутні умови про сплату компенсації за використання переданого замовником приміщення та обладнання, а також не зазначено, хто сплачує вартість використаної електроенергії та здійснює амортизацію обладнання. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що вартість товарно-матеріальних цінностей у розмірі 224964,00 грн., отриманих відповідачем-1 у 1 та 2 кварталах 2008 року від суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4, а також грошові кошти у сумі 224964,00 грн., отримані відповідачем 2 від ВАТ «Борекс»як оплата товарно-матеріальних цінностей, підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України як такі, що отримані за нікчемним правочином у відповідності до положень статей 207, 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Зокрема, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у відповідності до вимог статті 4 договору замовник передав виконавцю, а виконавець, в свою чергу, прийняв обрізний станок -1 шт., станок для розподілення рукавів високого тиску -1 шт., обжимний прес -1 шт., креслення рукавів високого тиску (т.1 арк. справи 18, 99-114). Всі три верстати мають інвентарні номери та значаться у відомості обліку основних засобів цеху № 13 ВАТ «Борекс»(т.1 арк. справи 95-98). Передача замовником виконавцю давальницької сировини підтверджується накладними (т.1 арк. справи 62-85). Рукави високого тиску оприбутковані на складі ВАТ «Борекс»по ціні їх виготовлення із зазначенням кількості та найменування, що підтверджується накладними та прибутковими ордерами (т.1 арк. справи 115-178). Оплата вартості виготовлених рукавів високого тиску здійснена ВАТ «Борекс»у повному обсязі, що підтверджується виписками банку (т.1 арк. справи 179-183).

Крім іншого, з метою виконання взятих на себе обов'язків по договору № 7 від 28 січня 2008 року суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_4 був укладений трудовий договір з ОСОБА_5 (т.1 арк. справи 194).

Факт декларування сплати суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4, який перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, єдиного податку за найвищою ставкою з урахуванням використання найманої праці підтверджується звітами суб'єкта малого підприємництва -фізичної особи -платника єдиного податку за 1 та 2 квартали 2008 року, та платіжними дорученнями (т.2 арк. справи 33-37, 65, 66).

Довідкою від 25 лютого 2009 року за вих. № 125 про сплачені податки до бюджету та позабюджетних фондів у 2008 році підтверджується факт сплати ВАТ «Борекс»податків, зборів (обов'язкових платежів) у 2008 році (т.1 арк. справи 184).

Матеріали справи містять також довідку ДПІ у Бородянському районі Київської області від 01 квітня 2009 року № 166/17/НОМЕР_1 «Про документальної невиїзної позапланової перевірки суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ВАТ «Борекс»за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року», в якій вказано, що перевіркою суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ВАТ «Борекс», яке мало правові відносини з платником податків (т.2 арк. справи 71-76).

З урахуванням вищевикладеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність позовних вимог.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, касаційна скарга ДПІ у Бородянському районі Київської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.