ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"13" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/4411/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.
суддів: Гончар Л.Я., Чалого С.Я.
за участю:
секретаря Левіної А.А.
представника позивача Остапчука В.П.
представник відповідача неприбуття
представника Генеральної
прокуратури України Чубенка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року
у справі № 2а-1308/10/0670
за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Житомиргаз"
до Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області
треті особи Національна комісія з питань регулювання електроенергетики України, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз"
за участю прокурора Житомирської області
про скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін
В С Т А Н О В И В :
У березні 2010 року Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (далі - ТОВ "Житомиргаз") звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області, за участю прокурора Житомирської області та третіх осіб: Національної комісії регулювання електроенергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз" про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 18.02.2010 № 17.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.07.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011, позов задоволено.
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна інспекція з контролю за цінами в Житомирській області оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм процесуального та матеріального права, прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області від 18.02.2010 №17 про застосування економічних санкцій до Ват "Житомиргаз" за порушення державної дисципліни цін у розмірі 5 342 416,80 грн. відповідає вимогам чинного законодавства України і є правомірним.
Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як установлено судами попередніх інстанцій, у період з 26.01.2010 по 12.02.2010 відповідачем проведена планова перевірка ТОВ "Житомиргаз" додержання діючого законодавства України з питань правильності формування та застосування роздрібних цін (тарифів) на природний газ, який реалізовано позивачем за період з 01.01.2009 по 01.01.2010. За наслідками перевірки складено акт від 12.02.2010 № 42. Відповідно до акта перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ "Житомиргаз" вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2005 № 442 "Про затвердження Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ" (442-2005-п) та постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2006 №605 "Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (605-2006-п) із змінами та доповненнями, а саме в період з 01.01.2009 по 18.02.2009 позивачем застосовувались ціни і тарифи з порушенням інших запроваджених методів регулювання, а саме завищено граничний рівень ціни природного газу для промислових споживачів та установ і організацій, що фінансуються з державного і місцевого бюджетів за рахунок передчасного введення нового, більш високого рівня ціни газу. Внаслідок зазначеного, сума необґрунтовано отриманої виручки за період з 01.01.2009 по 18.02.2009 становить 1 780 805,60 грн.
На підставі матеріалів перевірки позивача заступником начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області 18.02.2010 прийнято рішення №17 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін. Відповідно до цього рішення відповідач вилучив у позивача 5 342 416,80 грн., зокрема, у дохід державного бюджету м. Житомира стягнуто суму 1 780 805,60 грн. та штраф у сумі 3 561 611,20 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач неправомірно застосував до ТОВ "Житомиргаз" штрафні санкції. Крім того, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що оспорюване рішення відповідача прийняте поза межами строку, передбаченого статтею 250 Господарського кодексу України.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.
Згідно зі статтею 14 Закону України "Про ціни та ціноутворення" вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України і Міністерства фінансів України 03.12.2001 № 298/519 (z1047-01) (далі - Інструкція) підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Разом з тим, слід ураховувати, що виходячи із змісту частини першої статті 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.
Таким чином, фінансові санкції, передбачені статтею 14 Закону України "Про ціни та ціноутворення", є адміністративно-господарськими санкціями.
Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно з якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Суд касаційної інстанції зазначає, що контролюючий орган при виявленні факту порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, мав дотримуватися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим повинен був прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як фінансові санкції, виключно протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Закінчення встановленого статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.
Згідно з частиною першою статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Оскаржувані судові акти названим вимогам процесуального закону не відповідають у зв'язку з наступним.
Так, якщо погодитись з тим, що адміністративно-господарські санкції за період з 01.01.2009 по 17.02.2009 відповідачем застосовано до ТОВ "Житомиргаз" поза межами строку, установленого статтею 250 Господарського кодексу України, то, у той же час, дії ТОВ "Житомиргаз" щодо отримання виручки за реалізацію природного газу 18.02.2009 вчинені в межах річного строку, установленого статтею 250 Господарського кодексу України. Суди попередніх інстанцій зобов'язані були дослідити вказані обставини та надати їм належну правову оцінку.
Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги заслуговують на часткову увагу, у зв'язку з чим наявні підстави для її часткового задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.
Частиною першою статті 220 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Ураховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини другої статті 227 КАС України.
Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року в цій справі скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.