Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року

у справі №2а-1489/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Данфосс ТОВ» (надалі -ТОВ «Данфосс ТОВ»)

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва (надалі -ДПІ у Подільському районі м.Києва)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Подільському районі м.Києва від 25.06.2010р. №0000582330/0, від 03.09.2010р. №0000582330/1, від 16.11.2010р. №0000582330/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.04.2011р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011р. рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято у справі нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Данфосс ТОВ»задоволено. Визнано дії відповідача неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м.Києва від 25.06.2010р. №0000582330/0, від 03.09.2010р. №0000582330/1, від 16.11.2010р. №0000582330/2.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.04.2011р.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Данфосс ТОВ» зазначає, що рішення суду другої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом апеляційної інстанції надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції -без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Данфосс ТОВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 31.03.2010р., про що складено акт від 14.06.2010р. №204/23-304/20074667.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено порушення п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, вказано на безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених контрагенту ТОВ «Епіцентр К»за придбання послуг по просуванню товару. Податковий орган вказав, що такі послуги не пов'язані із господарською діяльністю позивача, а отже, дійшов висновку про завищення останнім податкового кредиту з ПДВ та заниження суми податкового зобов'язання в розмірі 76368,00грн.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення від 25.06.2010р. №0000582330/0, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 114552,00грн. у т.ч. 76368,00грн. - основний платіж, 38184,00грн. - штрафні санкції.

В порядку адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, скарги платника податку залишені без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.09.2010р. №0000582330/1, від 16.11.2010р. №0000582330/2, в яких суми зобов'язання залишені без змін.

Так, судами встановлено, що між ТОВ «Данфосс ТОВ»(продавець) та ТОВ «Епіцентр К» (покупець) укладено договори поставки від 11.11.2005р. №895/70 та від 01.01.2008р. №1067/70/08. За умовами зазначених договорів право власності від продавця до покупця переходить в момент отримання товару за видатково-прибутковою накладною.

В подальшому, після здійснення реалізації товару між сторонами було укладено додаткову угоду від 02.10.2006р. про надання ТОВ «Епіцентр К»позивачеві послуг з просування раніше проданого товару за договорами поставки. Сторони визначили, що найкращим показником якості та ефективності наданих послуг є визначення рівня попиту на товари торгової марки s», тому вартість послуг була пов'язана із кількістю реалізованого товару.

Обставини надання контрагентом ТОВ «Епіцентр К»позивачеві вказаних послуг підтверджуються актами виконаних робіт, виписаними за період з 09.10.2007р. по 29.12.2009р. на загальну суму 443681,26грн., доказами здійснення оплати зазначених послуг, про що позивачеві видано податкові накладні на загальну суму ПДВ 87894,00грн.

В ході судового розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що витрати, пов'язані із передпродажною підготовкою продукції позивача, були спрямовані на забезпечення попиту на вказану продукцію, а отже, спрямовані на отримання ТОВ «Данфосс ТОВ» корисного ефекту, а саме, зростання попиту на таку продукцію, що сприятиме надходженню у майбутньому доходів від виробництва та реалізації, тобто безпосередньої господарської діяльності ТОВ «Данфосс ТОВ».

При цьому, судом встановлено, що продукцією, яка була предметом поставки та щодо якої здійснювались послуги по просуванню товару, є широкий асортимент товарів торгової марки », продаж яких є основним видом діяльності ТОВ «Данфосс ТОВ».

Зі змісту підпункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У разі встановлення обставин про те, що підприємство мало на меті отримання прибутку і здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від підприємства причин, підстави вважати діяльність підприємства негосподарською, тобто такою, що не передбачає мети отримання прибутку, відсутні.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків на час правовідносин було врегульовано статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону (168/97-ВР) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, наведені вище правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За таких обставин, оскільки первинними бухгалтерськими документами, стосовно відповідності їх приписам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (996-14) заперечень не встановлено, підтверджено здійснення операцій з поставки послуг, а безпосередній вплив таких послуг на господарську діяльність позивача прослідковується, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність висновків податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму ПДВ, в ціні отриманих послуг від ТОВ «Епіцентр К».

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва -залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.