2а-1613/10/1570 Про визнання нечинними податкових повідомлень рішень щодо податку з доходів фізичних осіб - 12.02.2013 Прийняття

У лютому 2010р. позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинними податкових повідомлень рішень ДПІ у Малиновському районі м.Одеси №0069481701/0 від 15.10.2009р. та №0069481701/1 від 16.12.2009р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2011р. позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси №0069481701/0 від 15.10.2009р. та №0069481701/1 від 16.12.2009р. Судовий збір в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 3,40грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011р. було скасовано рішення суду першої інстанції в частині скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Малиновському районі м.Одеси №0069481701/0 від 15.10.2009р. та №0069481701/1 від 16.12.2009р. щодо визначення зобов'язання за порушення при нарахуванні найманим працівникам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 доходу у вигляді заробітної плати у 2008р. та застосуванні соціальної пільги, що призвело до неутримання податку з доходу фізичних осіб в сумі 154,49грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказуючи на порушення та неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанцій і прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ПНВП «Укрпромскло», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2009р., про що складено акт №363/23-213/21034492 від 02.10.2009р.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушенням позивачем п.п. 6.3.2, п.п. 6.3.3 абз. «е»п. 6.3, п.п 6.5.1 п. 6.5 ст.6, п. 19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: при нарахуванні доходу у вигляді заробітної плати ОСОБА_2 та ОСОБА_5, застосовувалась соціальна пільга без отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги, що призвело до неутримання податку з доходу фізичних осіб в сумі 504,01грн. Крім того, вказано, що при нарахуванні найманим працівникам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 доходу у вигляді заробітної плати у 2008р. застосовувалася соціальна пільга, що призвело до неутримання податку з доходу фізичних осіб в сумі 154,49грн.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0069481701/0 від 15.10.2009р., яким визначено зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в сумі 1975,50грн., у т.ч. 658,50грн. - основного платежу та 1317,00грн. - штрафних (фінансових)санкцій.

В порядку апеляційного узгодження вказаного зобов'язання, скарга платника податку залишена без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення №0069481701/1 від 16.12.2009р.

Відповідно до п.3.5 ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається, як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до Закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Відповідно до п.п.8.1.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподаткований дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 вказаного вище Закону.

Згідно із ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», будь-який платник податків має право на податкову соціальну пільгу, що застосовується до доходу у вигляді заробітної плати, якщо остання не перевищує розміру, встановленого п.п.6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

При цьому, зідно п.п.6.3.2 п. 6.3 ст.6 зазначеного Закону платник податку має подати працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви.

Згідно з п.4 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003р. №2035 (2035-2003-п) , пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами.

Судами попередніх інстанцій встановлено та свідчать матеріали справи про наявність на момент проведення перевірки заяв від ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про застосування податкової соціальної пільги працівників ПНВП «Укрпромскло». Таким чином, підстави для нарахування вказаним працівникам соціальної пільги мали місце.

Разом з тим, відповідно до вище зазначеного п.4 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, пільга припиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.

Відповідно до п.2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №100 (z0110-93) , днем звільнення вважається останній день роботи.

Отже, приймаючи до уваги дати фактичного звільнення працівників: ОСОБА_1 -30.09.2008р., ОСОБА_2 -31.10.2008р., ОСОБА_3 -31.10.2008р. та ОСОБА_4 -31.10.2008р., позивачем неправомірно застосовано соціальну пільгу при нарахуванні доходу у вигляді заробітної плати вище вказаним працівникам за останній місяць роботи - вересень та жовтень 2008р. відповідно, що призвело до неутримання податку з доходу фізичних осіб в сумі 154,49грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси -залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року в незмінній частині та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.