Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговый дом «Укртехзапчасть»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року

у справі №2а-1870/382/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговый дом «Укртехзапчасть» (надалі -ТОВ «ТД «Укртехзапчасть»)

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (надалі -Конотопська МДПІ Сумської області)

про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Конотопської МДПІ Сумської області від 31.12.2010р. №0001092311/0 та №0001102311/0.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2011р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу Конотопська МДПІ Сумської області зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ТД «Укртехзапчасть»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.09.2010р., про що складено акт від 28.12.2010р. №550/23-3/34678002.

В згаданому акті, на думку податкового органу встановлено, що в порушення п. 5.1 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту безпідставно включено суми по взаємовідносинам із TOB «Інвестиційна компанія «Мегаполіс»та TOB «Уніком Плюс».

На підставі зазначених висновків були прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.12.2010р.:

- №0001092311/0, яким визначено суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 88843,30грн., в т.ч. 68341,00грн. - за основним платежем та 20502,30грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0001102311/0, яким визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 81654,00грн., в т.ч. 54436,00грн - за основним платежем та 27218,00грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Так, в ході проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку, що витрати позивача на рекламні послуги із TOB «Інвестиційна компанія «Мегаполіс»та TOB «Уніком Плюс» не можуть бути враховані при формуванні валових витрат та податкового кредиту, оскільки рекламні послуги, на які вказують договори із зазначеними контрагентами, є сумнівними з огляду на відсутність реальної можливості вчинення таких правочинів. Відповідно до даних системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ДПС, згідно додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість, встановлено розбіжності в розрізі контрагентів, а саме ТОВ «Інвестиційна компанія Мегаполіс», та ТОВ «Уніком-плюс»не декларували обсяги продажу продукції (робіт, послуг) за березень 2010р., які відображені позивачем. Крім того TOB «Інвестиційна компанія «Мегаполіс»видом діяльності визначає консультування з питань комерційної діяльності та управління, за штатним розкладом працює один працівник, декларація з податку на прибуток в 2010р. не подавалась, згідно додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства відсутні основні фонди. Стосовно TOB «Уніком Плюс», видом діяльності вказано також консультування з питань комерційної діяльності та управління, і працює лише одна особа. Виходячи з вищезазначеного податковий орган дійшов висновку, що у вказаних контрагентів відсутні необхідні основні фонди, виробничі активи, трудові ресурси для здійснення вказаної фінансово господарської діяльності, що свідчить про неможливість фактичного виконання зазначених господарських операцій.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між TOB «ТД «Укртехзапчасть»та ТОВ «Уніком-Плюс»25.02.2010р. укладено рекламну агентську угоду №25/02/10 відповідно до якої TOB «ТД «Укртехзапчасть»(Замовник) доручив, а TOB «Уніком-Плюс»(Виконавець) прийняв на себе зобов'язання за завданням Замовника надати останньому рекламні послуги, послуги по розміщенню реклами, рекламні послуги по розповсюдженню рекламних матеріалів, послуги та участь в промо-рекламних заходах, виробництво, дизайн та друк сувенірної продукції, рекламних матеріалів з логотипом Замовника та інші прояви реклами, розміщення та розповсюдження реклами «в»та «на»транспорті. Сторонами угоди складено акт виконаних робіт від 31.03.2010р., вартість послуг становила 178402,54грн. в тому числі ПДВ - 29626,56грн., та податок на рекламу - 643,16грн., а також звіт про розповсюдження рекламного матеріалу від 31.03.2010р., про що позивачеві контрагентом виписано податкову накладну №17 від 31.03.2010р. на загальну суму 178402,54грн. в т.ч. ПДВ -29626,56грн. Оплата за надані послуги здійснена TOB «ТД «Укртехзапчасть»в безготівковому порядку.

Крім того, позивачем (Замовник) 23.02.2010р. із ТОВ «Інвестиційна компанія «Мегаполіс»(Виконавець) укладено договір №23/02-1 про розміщення реклами у відповідності до якого Виконавцем прийнято на себе зобов'язання власними силами надати Замовнику послуги по тиражуванню рекламних матеріалів та розміщенню реклами наданої Замовником на території Київського центрального автовокзалу (м. Київ, пр-т Науки, 2/1) серед пасажирів автобусів міжміського сполучення. Контрагентами договору складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2010р., загальна вартість послуг становила 149396,74грн. в т.ч. ПДВ - 24809,56грн. та податок на рекламу -539,39грн., а також звіт про розповсюдження рекламного матеріалу в автотранспорті міжміського сполучення від 31.03.2010р., про що позивачеві виписано податкову накладну №15 від 31.03.2010р. на загальну суму 149396,74грн., в т.ч. ПДВ - 24809,56грн. Оплату рекламних послуг TOB «ТД Укртехзапчасть»проведено в безготівковому порядку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 (z0168-95) , первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 (z0168-95) , первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.4 рекламної угоди від 25.02.2010р. із ТОВ «Уніком-Плюс», після завершення надання послуг Виконавець надає Замовнику акт про надання послуг, а також звіт про розміщення рекламних матеріалів із зазначенням об'єму (кількості) розповсюдженої рекламної продукції та адрес такого розповсюдження. При цьому, звіт про розповсюдження рекламного матеріалу, всупереч вимогам вказаного пункту договору, містить лише перелік магазинів та їх адреси, без зазначення кількості розповсюдженої продукції в кожному магазині та способу її розповсюдження.

Відповідно до умов договору від 23.02.2010р. із TOB «Інвестиційна компанія «Мегаполіс», виконання наданих послуг також підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт та звітами про надані послуги. Проте, звіти про надані послуги містять лише розклад руху автотранспорту міжміського сполучення.

Таким чином, вказані вище акти виконаних робіт та звіти про розповсюдження рекламного матеріалу не відображають зміст господарської операції та її вимірник, а відтак не можуть вважатись первинними документами бухгалтерського та податкового обліку що відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що був чинним на час правовідносин, встановлено, що під терміном «валові витрати»розуміється сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання в своїй господарській діяльності. Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, оплачених (нарахованих) на протязі звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Разом з тим, згідно з положеннями п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому, первинні бухгалтерські документи мають відповідати приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У свою чергу, відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на прибуток на валові витрати можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою їх використання у власній господарській діяльності. Приймаючи до уваги, що докази реальності вказаних господарських операцій, обумовлених TOB «Інвестиційна компанія «Мегаполіс»та TOB «Уніком Плюс»відсутні, відповідачем доведена правомірність нарахування позивачеві суми зобов'язань оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговый дом «Укртехзапчасть»-залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.