Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника позивача Войніканіс-Мирського Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя

на постанову Господарського суду м.Севастополя від 15.04.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009

у справі №5020-4/360-7/176

за позовом Приватного підприємства «Царь-Риба»

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду м.Севастополя від 15.04.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Гагарінському районі м.Севастополя №0000782310/0 від 06.08.2007 про визначення ПП «Цар-Риба» податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 56775,80 грн., у т.ч. 22805,00 грн. за основним платежем та 33970,80 грн. по штрафних (фінансових) санкціях. Стягнуто з держбюджету 3,40 грн. судового збору та 7050,00 грн. витрат, пов'язаних з проведенням судової економічної експертизи.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.03.2007, за результатами якої складено акт від 24.07.2007 №3471/10/23-123/31183178.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.10 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з чим занижено податок на прибуток за 2006 рік у загальній сумі 25485,00 грн., у т.ч. за 1 квартал 2006 року у розмірі 399,00 грн., за 1 півріччя 2006 року у сумі 52357,00 грн., за 9 місяців 2006 року у розмірі 71738,00 грн., за 2006 рік у сумі 25485,00 грн. (4 квартал 2006 року -завищення об'єкту оподаткування на суму 46253,00 грн.) та за 1 квартал 2007 року встановлено завищення об'єкту оподаткування на суму 17430,00 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000782310/0 від 06.08.2007 яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 56775,80 грн., у т.ч. за основним платежем у розмірі 22805,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 33970,80 грн.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.6 цієї статті передбачено, що валовий доход включає суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

При цьому, валовими витратами, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» став укладений між позивачем та ФО ОСОБА_3 договір від 12.06.2006 про надання фізичною особою позивачу поворотної фінансової допомоги у розмірі 280000 грн. строком на 2 роки.

Грошові кошти надійшли до каси позивача у 2 та 3 кварталі 2006 року, що підтверджується прибутковими касовими ордерами, відображено у касовій книзі та зафіксовано у регістрах синтетичного обліку по бухгалтерському рахунку 68.5 «Розрахунки з іншими кредиторами». Зазначені грошові кошти були повернуті у 4 кварталі 2006 року та 1 кварталі 2007 року, що підтверджується відповідними видатковими касовими ордерами.

За висновками відповідача позивачем суми поворотної фінансової допомоги, яка не була повернута на кінець звітного періоду не включені до складу валового доходу, а саме за 1 півріччя 2006 року -206000,00 грн., за 9 місяців 2006 року -280000,00 грн., та за 2006 рік у сумі 280000,00 грн., а після їх повернення до складу валових витрат за результатами податкового періоду в якому відбулося таке повернення, а саме, у 4 кварталі 2006 року на суму 189300,00 грн. та у 1 кварталі 2007 року на суму 19520,00 грн.

При цьому поза увагою відповідача залишились ті обставини, що 12.06.2006 між позивачем та ФО ОСОБА_3 укладено угоду про розірвання договору про надання поворотної фінансової допомоги від 12.06.2006 та укладено договір доручення, за умовами якого ФО ОСОБА_3 (довіритель) доручив позивачу (повіреному) знайти продавця автотранспортного засобу, вартість якого не перевищувала б 280000,00 грн., та укласти договір купівлі-продажу. Строк дії договору до 31.12.2007.

Таким чином зазначені кошти не є поворотною фінансовою допомогою, у зв'язку з чим не підлягали включенню до складу валового доходу, а при їх поверненні - до складу валових витрат позивача.

Щодо висновків акта перевірки про необґрунтоване включення позивачем до складу валових витрат вартості послуг міжнародного телефонного зв'язку на загальну суму 303,91 грн., які у бухгалтерському обліку позивача відображені у регістрах по рахунку 68.5 «Розрахунки з іншими кредиторами», то судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначене порушення знайшло своє часткове підтвердження на суму 126,54 грн.

Висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог пп.5.4.10 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо не виключення зі складу валових витрат 50% витрат на паливно-змащувальні матеріали для легкових автомобілів у загальній сумі 13023,33 грн., у т.ч. за 1 квартал 2006 року 1595,63 грн., за 1 півріччя 2006 року -3409,95 грн. (2 квартал 2006 року -1814,32 грн.), за 9 місяців 2006 року -6799,98 грн. (3 квартал 2006 року -3390,03 грн.), за 2006 рік -у розмірі 10933,57 грн. (4 квартал 2006 року -4133,60 грн.) та за 1 квартал 2007 року у сумі 2089,76 грн. знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Разом з тим, визнаючи протиправним визначення відповідачем позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 22805,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 33970,80 грн., суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що згідно з п.3.1. ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

З огляду на те, що у періоді, що був предметом перевірки, прибуток позивача мав від'ємне значення, у нього відсутній об'єкт оподаткування, визначений п.3.1. ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виключає можливість нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковим органом не виконано покладений на нього ч.2 ст. 71 КАС України обов'язок доказування правомірності свого рішення та правильно скасовано оспорюване податкове повідомлення-рішення №0000782310/0 від 06.08.2007.

Висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з висновком судово-економічної експертизи №463 від 02.10.2008.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для їх скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м.Севастополя від 15.04.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009 -без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.