к-13831/10-с Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток - 11.02.2013 Прийняття

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2010, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ №0000102340/0 від 23.04.2009 в повному обсязі.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час ті місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2008, про що складено акт № 4454/234/22654831 від 30.12.2008.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, ст.5, пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 166312 грн., у тому числі за 3 квартал 2007 року -у сумі 17750 грн., за 4 квартал 2007 року - у сумі 39417 грн., за 1 квартал 2008 року - у сумі 50562 грн., за 2 квартал 2008 року - у сумі 47825 грн., за 3 квартал 2008 року - у сумі 10758 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 26.01.2009 № 0000102340/0.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов'язань.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для висновку відповідача про заниження позивачем прибутку за 1 квартал 2008 року на суму 66975,62 грн. стало не включення позивачем до складу валових доходів заборгованості перед ПЗВГІ «Мікс»щодо якої ним 02.10.2007 була отримана претензія від ПЗВГІ «Мікс», а тому відповідно до пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів.

Суд першої, інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, спростовуючи висновки відповідача, виходив з того, що 02.03.2006 між ПЗВГІ «Мікс»(первинний кредитор), ДОРП «Обласний аптечний склад»(боржник) та ВАТ «ХФЗ «Червона зірка»(новий кредитор) укладений договір про уступку права вимоги, за яким до нового кредитора перейшло право (замість первинного кредитора) вимоги від боржника належного виконання зобов'язань за договором №П-0017-5 від 01.02.2005, а саме сплати суми заборгованості по основному договору в розмірі 66975, 62 грн., що відповідає вимогам ст. 510, 512 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пп. 12.1.5 п.12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією, або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. Строки, визначені абзацом «а»цього підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.

Таким чином, Закон пов'язує виникнення зобов'язання у платника податку збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості з отриманням платником претензії та її визнанням.

Оскільки у позивача відсутній борг в розмірі 66975, 62 грн. перед ПЗВГІ «Мікс» та існує борг в зазначеному розмірі перед ВАТ «Хімфармзавод «Червона зірка», у ПЗВГІ «Мікс» були відсутні правові підстави для направлення претензії від 02.10.2007 № 155-л про повернення заборгованості за договором №П-0017-5 від 01.02.2005. Претензія ПЗВГІ «Мікс»позивачем не визнана про надіслано листа № 1304 від 24.10.2007.

Доказів того, що кредитор позивача на суму 66975,62 грн. - ВАТ «Хімфармзавод «Червона зірка»- звертався до нього в порядку досудового врегулювання спору, відповідачем не надано.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність доводів відповідача про заниження позивачем прибутку за 1 квартал 2008 року.

Підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат підприємства у 2007 - 2008 роках на суму 485000 грн., стало віднесення позивачем до складу валових витрат вартості виконаних робіт, отриманих від СПДФО ОСОБА_2 та кооперативу «Ліс», по експлуатації та супроводженню автоматизованих систем управління ГОРП ОАС та АСУ Аптека, АРМ Склад, АРМ Аптека, оскільки за даними бухгалтерського рахунку 10 «Основні засоби»відсутні відповідні комп'ютерні програми. Крім того до перевірки не надані документи по придбанню, отриманню автоматизованих систем управління та інших інформаційних систем, комп'ютерних програм, експлуатацію і супроводження яких здійснювали СПДФО ОСОБА_2 та кооператив «Ліс».

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. При цьому п.5.9 вищезазначеного Закону України визначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.07.2001 року між позивачем та кооперативом «Ліс» укладено договір № 212, за яким позивач доручив кооперативу «Ліс» розробку структурних баз даних, настройку та введення в експлуатацію серверу позивача та комп'ютерів, підключених до локальної сітки для роботи по протоколу ТСР/ІР, розробку та впровадження клієнтської частини програмного забезпечення для комп'ютерів локальної сітки позивача у складі автоматизоване робоче місце (АРМ) - склад, АРМ- збут, АРМ - маркетинг, АРМ- бухгалтерія, АРМ -виробництво та інше. Автоматизовані бази даних, та інше комп'ютерне забезпечення було розроблене, передане позивачу та введене в експлуатацію, про що були складені сторонами договору акти приймання - передачі виконаних робіт за липень 2001 року та за серпень 2001 року. 12.05.2000 укладений договір № DOR-1-00 між позивачем та ТОВ «ІНСАРТ» на розробку програмного забезпечення віддаленого автоматизованого робочого місця «Аптека» та стикуючого сегменту Автоматизованої інформаційної системи. ТОВ «ІНСАРТ» здійснив розробку та передав позивачу АРМ «Аптека»та інше Програмне забезпечення, про що були складені та підписані сторонами акти приймання - передачі виконаних робіт від 11.10.2000 та від 25.05.2001.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що програмне забезпечення АРМ «Аптека», АРМ «Склад» та інше, було розроблено на замовлення позивача у 2000-2001 роках.

Відповідно до п.2 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що угоди про придбання відповідних комп'ютерних програм були укладені у 2000 та 2001 р.р. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) в редакції, яка діяла на час придбання комп'ютерних програм, не передбачав наявність 4 групи основних фондів. Копії журналу-ордеру і відомості по рахунку 12 «Нематеріальні активи»та баланс підприємства на 30.09.2008 свідчать про те, що комп'ютерні програми віднесені позивачем у бухгалтерському обліку підприємства на рахунок 12 субрахунок 127 «Інші нематеріальні активи»відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291 (z0892-99) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.999 за № 893/4186 (z0893-99) .

Відповідно до п. 15 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24.12.2002 № 349-ІV (349-15) до основних фондів групи 4 включаються відповідні основні фонди, придбані (виготовлені) платником податку після набрання чинності цим Законом (а також витрати на поліпшення таких новопридбаних (виготовлених) основних фондів у встановленому порядку.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність віднесення позивачем комп'ютерних програм до рахунку 12, а їх відсутність на рахунку 10 «Основні фонди»не може свідчити про їх відсутність на балансі підприємства, у зв'язку з чим висновки відповідача про неможливість віднесення до складу валових витрат витрат на обслуговування та експлуатацію програмного забезпечення, систем управління та баз даних у зв'язку з тим, що системи не рахуються у 4 групі «Основних фондів»є помилковими.

Підставою для встановлення порушення вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат підприємства у 1 кварталі 2008 року на суму 113271,1 грн. став висновок відповідача про те, що позивачем у 1 кварталі 2008 року здійснено списання кредиторської заборгованості у зв'язку зі спливом строку позовної давності на загальну суму 113271,1 грн. з віднесенням цієї суми, на валові доходи, при цьому зменшення валових витрат на суму оприбуткованого товару не здійснено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначена кредиторська заборгованість виникла внаслідок несплати вартості лікарських засобів та засобів медичного призначення, які були поставлені позивачу Берингер Інгельхайм Австрія Гм - сума боргу 43475,34 грн. та Обласною базою спецмедпостачання - сума боргу 69795,76 грн.

Відповідно до пп.4.1.6 п.4.6 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Згідно з п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до безповоротної фінансової допомоги належать суми заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Пунктом 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою встановлені правила ведення податкового обліку, передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів.

За умовами договорів, позивач отримував товари на оплатній основі, а тому відповідно до п.11.2 ст.11 та п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» їх вартість була віднесена до складу валових витрат у податковому періоді, на який припадала перша подія (отримання товарів), що відповідає вимогам закону.

Оскільки вартість товарів залишилася несплаченою по закінченні строку позовної давності, позивач, відповідно до вимог п.1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» списав кредиторську заборгованість, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, та на підставі пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включив до складу валового доходу у звітному періоді, у якому відбулося списання, що підтверджується податковими деклараціями. При цьому, у деклараціях з податку на прибуток у рядку 01.6 Позивач відобразив доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги по заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) не передбачено обов'язок платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суму вартості товарів, віднесеної до валових витрат по першій з подій (оприбуткування товару), у разі включення кредиторської заборгованості до валового доходу згідно пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковим органом не виконано покладений на нього ч.2 ст. 71 КАС України обов'язок доказування правомірності свого рішення та правильно скасовано оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0000102340/0 від 23.04.2009.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для їх скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2010 -без змін.