Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

при секретарі судового засідання Кошелєва С.В.

з участю представників сторін :

відповідача -Ольшанська Ю.В.

третьої особи -Потока І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги державної організації «Центральна територіальна інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр»та Державної служби геології та надр України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 6.04.2012р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012р. у справі

за позовом Приватного підприємства «Сєвєр»

до відповідача Державної служби геології та надр України

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - державна організація «Центральна територіальна інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр»

про скасування наказу, -

12.03.2012р. до суду з позовом про скасування наказу Державної служби геології та надр України (далі Служба геології) звернулось приватне підприємство «Сєвєр» (далі Підприємство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що за наслідками проведеної державною організацією «Центральна територіальна інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр»(далі Інспекція геологічного контролю) перевірки складено акт від 8.09.2011р., а 19.09.2011р. Службою геології видано наказ про анулювання спеціального дозволу на користування надрами. Вважаючи дії відповідача такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, Підприємство просило визнати наказ протиправним та скасувати його.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 6.04.2012р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного від 28.08.2012р., позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Служба геології та Інспекція геологічного контролю звернулись з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просили їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому, скаржники зазначили, що суди дійшли помилкового висновку про протиправність прийнятого відповідачем наказу.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 11.07.2006р. Підприємство отримало спеціальний дозвіл №3954 на користування надрами -видобування суглинків на родовищі Варвинське-ІІ, строком на одинадцять років.

У вересні 2011р. Інспекцією геологічного контролю проведено планову перевірку, під час якої встановлено, що родовище з 2009р. та на момент перевірки не розробляється. За наслідками перевірки складено акт від 8.09.2011р. №244, який було підписано представником Підприємства без зауважень. Аналогічну інформацію про те, що з січня 2009р. позивач не здійснює видобуток на родовищі, викладено і в довідці Підприємства від 8.09.2011р.

12.09.2011р. Інспекція з геологічного контролю звернулась до відповідача з поданням про припинення дії спеціального дозволу.

Наказом Служби геології від 19.09.2011р. №76 анульовано спеціальний дозвіл на користування надрами №3954.

Правовідносини, що склались між сторонами, регламентуються Кодексом України про надра (132/94-ВР) та Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами (затв. постановою КМУ від 30.05.2011р. №615 (615-2011-п) )

Відповідно до ст. 26 Кодексу України про надра, право користування надрами припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба у користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; 4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років не приступив до користування надрами.

Законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

Такий інший випадок припинення права користування надрами передбачено пунктом 23 Порядку №615 (615-2011-п) , в якому зазначено, що право користування надрами припиняється у разі припинення без поважних причин робіт, передбачених дозволом, більш як на два роки.

Матеріалами справи встановлено, і ця обставина не заперечується самим позивачем, що Підприємство припинило видобуток на родовищі з 2009р. При цьому, причинами припинення робіт, передбачених дозволом, позивач в своєму позові зазначив економічну кризу та відсутність договору оренди, який не було укладено на протязі тривалого часу з вини органів місцевого самоврядування.

Проте, посилання на кризові явища, що виникли в міжнародній та національній економіці, само по собі, не є підставою вважати поважними причини припинення робіт з видобутку. Що стосується відсутності обумовленого ст. 125 Земельного кодексу України договору оренди земельної ділянки, то, як зазначив позивач в своєму позові та запереченнях щодо доводів відповідача та третьої особи, Підприємство звернулось до відповідного органу самоврядування із заявою про надання дозволу на складання проекту землевідводу лише у березні 2010р., тобто майже через п'ять років після отримання спеціального дозволу та після того, як в акті перевірки, яку здійснила Інспекція геологічного контролю у березні 2008р., остання зобов'язала позивача прийняти міри для укладення договору оренди. Ці обставини також підтверджуються наданими позивачем доказами.

Таким чином, припинення робіт на родовищі викликано не об'єктивними причинами, що унеможливлювали чи суттєво ускладнювали продовження робіт, а неналежною організацією своєї господарської діяльності самим позивачем.

Враховуючи викладене та з огляду на відсутність будь-яких пояснень Підприємства про причини припинення робіт, у Служби геології при прийнятті наказу від 19.09.2011р. №76 були відсутні підстави вважати, що позивач припинив роботи з поважних причин.

Відповідно до ст. 26 Кодексу України про надра, право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку.

Право спеціального користування було припинено з підстав, передбачених пунктом 23 Порядку №615 (615-2011-п) . Проте, в постановах Верховного Суду України від 25.06.2011р. (справа №21-36а11) та від 19.09.2011р. (справа №21-175а11), які відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковими для застосування всіма судами України, зазначено, що, згідно з частиною третьою ст. 26 Кодексу України про надра, Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами може визначати додаткові підстави для припинення користування надрами, але він не може змінювати встановлене Кодексом правило, відповідно до якого, у разі незгоди користувачів з припиненням права на користування надрами за неналежне користування ними, припинення такого права здійснюється у судовому порядку.

Таким чином, припинення користування з підстав, передбачених пунктом 23 Порядку №615 (615-2011-п) відбувається в судовому порядку лише у разі незгоди користувача на припинення спеціального дозволу, а за відсутності заперечень користувача - шляхом прийняття відповідного рішення вповноваженим на це органом.

Матеріалами справи встановлено, що, будучи належним чином проінформованим про результати перевірки та про направлення подання про припинення спеціального дозволу, в зв'язку з припиненням робіт більше ніж на два роки, Підприємство не повідомило відповідача про свою незгоду з припиненням права користування надрами.

Відповідно до приписів Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (877-16) , вповноваженому представнику позивача було надано можливість висловити свої зауваження при підписанні акту Інспекції геологічного контролю від 8.09.2011р. №244 та вручено його примірник. При цьому, в акті роз'яснено, що наслідком перевірки є розгляд питання про припинення дії спеціального дозволу.

Жодних дій для висловлення своєї незгоди щодо припинення права на користування надрами позивач не здійснив. Лише звернувшись до суду у березні 2012р. (тобто наприкінці передбаченого ст. 99 КАС України строку), позивач вперше висловив свою незгоду щодо позбавлення його спеціального дозволу.

За таких обставин, на час прийняття наказу від 19.09.2011р. у Служби геології були відсутні підстави вважати, що Підприємство не згодне з припиненням дозволу, а відтак у відповідача не було перешкод для прийняття відповідного рішення в позасудовому порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що, при прийнятті оскаржуваного наказу, відповідач діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з дотриманням всіх інших принципів, зазначених у ст. 2 КАС України, що унеможливлює задоволення адміністративного позову про визнання протиправним та скасування наказу.

Відповідно до ст. 229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки, обставини справи встановлено повно, а судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 6.04.2012р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012р. повинні бути скасовані, а позов -залишено без задоволення.

Керуючись статтями 221, 223, 229, 230, 232, 254 КАС України, -

Касаційні скарги державної організації «Центральна територіальна інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр»та Державної служби геології та надр України задовольнити.

Скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 6.04.2012р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного від 28.08.2012р.

Відмовити в задоволенні позову приватного підприємства «Сєвєр».

постанова набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст.ст. 235- 244 КАС України.