Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Нечитайла О.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя

на постанову Господарського суду міста Севастополя від 19.02.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2009

у справі № 5020-7/015

за позовом Севастопольського державного підприємства «Атлантика»

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя,

за участю Прокуратури міста Севастополя

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Севастопольське державне підприємство «Атлантика»звернулось до Господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 жовтня 2008 року № 0002392310/0 та № 0002402310/0.

Постановою Господарського суду міста Севастополя від 19 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя від 16 жовтня 2008 року № 0002392310/0 про визначення Севастопольському державному підприємству «Атлантика», м. Севастополь, податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 336 772,60 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя від 16 жовтня 2008 року № 0002402310/0 про визначення Севастопольському державному підприємству «Атлантика», м. Севастополь, податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 695 775,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено виїзну планову документальну перевірку Севастопольського державного підприємства «Атлантика», м. Севастополь, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої 03 жовтня 2008 року складено відповідний акт № 4463/23-123/00463088/45 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.2.10 пункту 5.2, пункту 5.1 статті 5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 і пункту 10.1 статті 10 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість». (надалі -Закон України «Про податок на додану вартість»), які проявилися у неправомірному відображенні валових витрат.

На підставі акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 16 жовтня 2008 року № 0002392310/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у сумі 336 772,60 грн., у тому числі 234 164,00 грн. за основним платежем та 102 608,60 грн. за штрафними (фінансових) санкціях; від 16 жовтня 2008 року № 0002402310/0 про визначення Севастопольському державному підприємству «Атлантика»податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 695 775,00 грн., у тому числі 463 850,00 грн. за основним платежем та 231 925,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) .

Згідно з пунктом 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.3 статті 7 «Про податок на додану вартість» у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Аналіз змісту зазначених вище норм права свідчить про те, що до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені у ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В акті перевірки встановлено, що Севастопольським державним підприємством «Атлантика», м. Севастополь, укладені договори комісії з ТОВ «Миркос Групп»(комісіонер), згідно із якими комісіонер зобов'язався за дорученням та за рахунок комітента за комісійну винагороду вчинити від свого імені правочин, спрямований на виконання ремонтно-будівельних, санітарно-технічних робіт на об'єкті -спортивний клуб «Атлантика», розташований у м. Севастополі по вул. Корчагіна, 1А, який належить Севастопольському державному підприємству «Атлантика», м. Севастополь.

На виконання вказаних договорів комісії комітетом і комісіонером укладені та підписані акти прийому-передачі виконаних робіт до договорів комісії всього на суму 2 272 299,00 грн. Витрати на ремонт спортивного клубу «Атлантика»і сплату комісійної винагороди позивач у податковому обліку відніс до складу валових витрат та включив до складу податкового кредиту за податковими накладними, направленими на виконання ремонтних робіт на об'єкті - спортивний клуб «Атлантика»та оплату комісійної винагороди ТОВ «Миркос Групи».

При проведенні перевірки відповідач зробив висновок про неправомірність відображення до складу валових витрат та неправомірність включення до складу податкового кредиту таких сум. На думку податкового органу, позивачем неправомірно відображені: валові витрати, до яких віднесені: ремонт спортивного клубу «Атлантика», який не амортизувався у податковому обліку та не використовувався у господарській діяльності підприємства за період перевірки; комісійна винагорода, нарахована та виплачена ТОВ «Миркос Групи» комісіонеру, за вчинення правочину, направленого на виконання ремонтнобудівельних робіт спортивного клубу «Атлантика»та включені до складу податкового кредиту суми за податковими накладними, направленими на виконання ремонтних робіт на об'єкті спортклубу «Атлантика» та оплату комісійної винагороди ТОВ «Миркос Групи» на суму 463 850,00грн., оскільки придбання даних послуг не було пов'язано з їх подальшим використанням в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Відповідач вважає, що відповідно до установчих документів позивача основним видом діяльності підприємства є вилов риби, у зв'язку з чим віднесення до складу валових витрат будь-яких витрат, що стосуються утримання спортивного клубу «Атлантика», взагалі є неправомірним.

Однак, податковим органом не було взято до уваги, що відповідно до підпункту 2.2.8 Статуту Севастопольського державного підприємства «Атлантика»підприємство здійснює задоволення суспільних потреб у роботах, послугах та реалізації соціальних та економічних інтересів робітників підприємств на засадах одержаного прибутку.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що Севастопольське державне підприємство «Атлантика» у період перевірки здійснювало господарську діяльність та проводило господарські операції, пов'язані зі спортивним клубом «Атлантика» за період з жовтня 2006 року по березень 2008 року, у зв'язку з чим, одержало дохід від діяльності спортивного клубу «Атлантика»в сумі 45 071,48 грн., що підтверджується відповідними прибутковими касовими ордерами, банківськими виписками та іншими документами. Більш того, відповідного рішення про передачу спортивного клубу «Атлантика»з державної власності до комунальної власності прийнято не було.

З огляду на викладене, висновки судів про те, що утримання Севастопольським державним підприємством «Атлантика»об'єкту спортивний клуб «Атлантика» пов'язано з веденням господарської (виробничої) діяльності позивача та висновок відповідача щодо завищення позивачем валових витрат у зв'язку з включенням у валові витрати витрат на утримання об'єкту -спортивний клуб «Атлантика»є неправомірним, тому визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 36 772,60 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2008 року №0002392310/0 документально не підтверджено.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2008 року № 0002402310/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 695 775,00 грн., оскільки об'єкт -спортивний клуб «Атлантика» з експлуатації не виводився, до складу невиробничих фондів не передавався, а використовувався у господарській діяльності позивача, що, у свою чергу, спростовує висновки відповідача про те, що об'єкт -спортивний клуб «Атлантика»відноситься до невиробничих фондів.

Підпунктом 8.1.4 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування, зокрема: витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Під терміном «невиробничі фонди»слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

Оскільки позивач використовував у власній господарській діяльності згаданий спортивний клуб, то висновки відповідача про неможливість включення до складу податкового кредиту суми по податкових накладних, виписаних по факту виконання ремонтних робіт на об'єкті -спортивний клуб «Атлантика»і оплати комісійної винагороди ТОВ «Миркос Групи» є безпідставними.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду міста Севастополя від 19.02.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2009 у справі № 5020-7/015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.