Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Рибченка А.О., Федорова М.О.,

при секретарі судового засідання Мартиненко І.В.,

за участю представника позивача Воловенка О.М. та відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012 у справі № 2а-6814/11/2670

за позовом Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

про стягнення штрафних санкцій, -

Державною податковою інспекцією заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача фінансових санкцій у розмірі 5 040 000,00 грн. з конфіскацією грального обладнання та стягнення доходу, отриманого від проведення забороненого виду діяльності (азартних ігор).

Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду відмовлено та позовну заяву позивача залишено без розгляду.

У касаційній скарзі орган податкової служби, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та матеріали справи направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зокрема, у касаційній скарзі позивач зазначив, що причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду стало неодноразове звернення контролюючого органу в межах річного строку звернення до суду -20.02.2010 в порядку цивільного судочинства та 23.03.2010 до окружного адміністративного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі та пояснення сторін, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини сторін, пов'язані із застосуванням норм Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" (1334-17) щодо виявлення співробітника позивача 13 ігрових автоматів в приміщенні, де здійснював діяльність відповідач, виникли 21.08.2009.

Податковим органом з метою стягнення фінансових санкцій з відповідача за порушення Закону було подано позов до адміністративної юрисдикції в межах строку, встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

14.04.2010 було відкрито провадження у справі № 2а-5054/10/2670 за позовом Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про стягнення фінансових санкцій у вигляді штрафу з конфіскацією грального бізнесу.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2010 у справі № 2а-5054/10/2670 позивача було зобов'язано усунути недоліки поданої позовної заяви до 01.06.2010, а саме зазначити перелік грального обладнання щодо конфіскації якого заявлено позов.

У зв'язку із тим, що в адміністративній справі було відкрито провадження за позовною заявою, яка не відповідала вимогам ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом, відповідно до положення п. 7 ч. 1 ст. 155 зазначеного Кодексу позовна заява ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2010 у справі № 2а-5054/10/2670 була залишена без розгляду.

При цьому ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2010 про залишення позовної заяви без розгляду позивачем в судовому порядку не оскаржувалась, тобто останній визнав, що подана ним позовна заява не відповідала вимогам ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, для забезпечення додаткових доказів для звернення до суду відповідачем до відділення Васильківського та Кагарлицького районів ВПМ ДПІ в Обухівському районі було направлено відповідне доручення, у відповідь на яке 22.07.2010 доповідною запискою старший оперуповноважений вказаного відділення повідомив відповідача про відсутність матеріалів, які б слугували необхідною доказовою базою для повторного звернення до суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції станом на дату подання позовної заяви у справі) у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Згідно ч. 2 ст. 106 вищенаведеного Кодексу на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Крім того, в силу ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адміністративний позов. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання такого обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції, з думкою якого правомірно погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що доповідна записка оперуповноваженого відділення Васильківського та Кагарлицького районів ВПМ ДПІ в Обухівському районі від 22.07.2010 про відсутність матеріалів, які б слугували необхідною доказовою базою, була наявна у позивача до закінчення встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судами, позивач звернувся до адміністративного суду з даним спором 30.09.2010, тоді як спірні правовідносини сторін, пов'язані із застосуванням норм Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" (1334-17) , виникли 21.08.2009, а причини неможливості подання таких доказів 22.07.2010 (доповідна записка оперуповноваженого відділення Васильківського та Кагарлицького районів ВПМ ДПІ в Обухівському районі від 22.07.2010).

Крім того, у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" (1334-17) є адміністративно - господарськими санкціями, які повинні застосовуватись в межах строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно - господарських санкцій: адміністративно -господарськими санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяці з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що недотримання вимог закону щодо вимог позовної заяви під час первинного звернення до суду 23.03.2010, внаслідок чого було відкрито провадження у справі та протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2010 позивача було зобов'язано усунути недоліки поданої позовної заяви до 01.06.2010, невиконання якої призвело до постановлення ухвали від 21.06.2010 про залишення позовної заяви без розгляду, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення скасуванню не підлягають, як такі, що винесено за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012 у справі № 2а-6814/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239 -1 Кодексу адміністративного судочинства України.