Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Рибченка А.О., Федорова М.О.,

при секретарі судового засідання Мартиненко І.В.,

за участю представника позивача Коліушка Є.В., представники відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства Релігійної Громади "Український культурно-духовний центр" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 у справі № 2а-4592/11/2670

за позовом Підприємства Релігійної Громади "Український культурно-духовний центр"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Підприємство у березні 2011 року в судовому порядку оскаржило податкове повідомлення -рішення від 24.11.2010 № 000002450710/0, яким позивачу Державною податковою інспекцією було відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість за вересень 2010 року у сумі 146 667,00 грн.

Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовну заяву позивача залишено без розгляду на підставі ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

У касаційній скарзі Підприємство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та матеріали справи направити на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі та пояснення сторін, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи оспорюване податкове повідомлення -рішення позивачем було оскаржено в апеляційному порядку відповідно Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) (втратив чинність з 01.01.2011). Рішенням контролюючого органу про результати розгляду скарги від 03.02.2011 первинна скарга позивача на повідомлення -рішення від 24.11.2010 № 000002450710/0 залишена без задоволення.

01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України (2755-17) .

З набранням чинності Податковим кодексом України (2755-17) (з 01.01.2011) встановлено нові правила оскарження рішень державної податкової інспекції.

Статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів. Аналогічні положення містив п. 15.3 ст. 15 Закону № 2181-III, яким було встановлено, що заяви (податкові декларації) на повернення з бюджету надміру сплачених податків або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, платники податку можуть подавати протягом 1 095 днів, наступних за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Крім того, п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-III було встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. Підпунктом 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 зазначеного Закону встановлено, що строки давності становлять 1 095 днів.

Пунктом 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Із змісту зазначеної законодавчої норми, з урахуванням вимог ст. 102 Податкового кодексу України, випливає, що платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення протягом 1 095 днів з моменту отримання такого рішення.

Поряд із цим абзацом другим п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що в разі, коли платником податків до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, строк звернення до суду продовжується на строк, що фактично пройшов з дати звернення платника податків із скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків остаточного рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги.

При цьому згідно з абзацом четвертим п. 56.18 ст. 56 зазначеного Кодексу процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Таким чином, пп. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України безпосередньо врегульовано застосування строків оскарження податкового повідомлення-рішення до суду, а саме: - визначено тривалість строку звернення до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення (1 095 днів); - визначено момент початку перебігу строку звернення до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення (з моменту отримання такого рішення); - визначено підставу і межі продовження тривалості зазначеного строку в разі застосування платником податку досудового врегулювання спору у вигляді процедури адміністративного оскарження (на строк, що фактично пройшов з дати звернення платника податків із скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків остаточного рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги).

Постановляючи ухвалу щодо залишення адміністративного позову Підприємства без розгляду, суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Підприємством пропущено строк звернення до суду, визначений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним ч. 2 ст. 99 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними, зокрема, частинами 4 та 5 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного приписи п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України є нормою, що регулює питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1 095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено. Зазначений строк продовжується на час досудового врегулювання спору - процедури адміністративного оскарження відповідного рішення до контролюючого органу (від дня подачі скарги до моменту отримання рішення контролюючого органу за результатами її розгляду).

Позивач з адміністративним позовом про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення -рішення від 24.11.2010 № 000002450710/0, яке в апеляційному порядку було оскаржено до податкової інспекції, яка прийняла оспорюване податкове рішення, та яке рішенням про результати розгляду первинної скарги від 03.02.2011 було залишено без змін, звернувся до суду у березні 2011 року, тим самим не пропустивши строк, передбачений пп. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене, судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну Підприємства Релігійної Громади "Український культурно-духовний центр" задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 у справі № 2а-4592/11/2670 скасувати.

Справу № 2а-4592/11/2670 направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239-1Кодексу адміністративного судочинства України.