Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді Борисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Муравйова О.В.за участю секретаря Гончар Н.О.та представників сторін: від позивача Чечелева Ю.В.від відповідача Ніколаєнко Т.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державного підприємства

«Сільськогосподарське підприємство «Імені Іваненка»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012

у справі № 2а-1670/9332/11

за позовом Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Імені Іваненка»

до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Імені Іваненка»звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000332301 від 08.06.2011.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000332301 від 08.06.2011 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 498 104,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 124 526,00 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Імені Іваненка» витрати зі сплати судового збору в розмірі 14,78 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Імені Іваненка», не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, подало касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 у справі № 2а-1670/9332/11.

Відповідач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів позивача заперечує та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи наступне:

- Миргородською ОДПІ Полтавської області в період з 18.04.2011 по 19.05.2011 була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт № 614/23-420/36475303/154 від 26.05.2011;

- за висновками названого акту перевірки позивачем, в порушення вимог п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7, п.п.81.15.1 - 81.15.2 п.81.15 ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість», занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті за квітень 2010 року, травень 2010 року, липень 2010 року, вересень 2010 року - грудень 2010 року на загальну суму 527 419,00 грн.;

- за наслідками перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000332301 від 08.06.2011 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 527 419,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 131 854,75 грн.;

- за результатом апеляційного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення позивачу було зменшено основне податкове зобов'язання на 03,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції на 0,75 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено наступне:

- між ДП «СГП ім. Іваненко»та ТОВ фірма «Астарта-Київ»було уклало договір № 5/0110/27 від 26.01.2010 та договір № 5/0210/39 від 15.02.2010 «Про спільний обробіток земельної ділянки», за яким ДП «СГП ім. Іваненко» надало земельну ділянку площею 4421 га, яка підлягає обробітку у спільній діяльності, а ТОВ фірма "Астарта-Київ" здійснює керівництво спільною діяльністю, веде окремий податковий і бухгалтерський облік;

- відповідно до умов зазначеного договору сторони домовились, що ДП «СГП ім. Іваненко» реалізувало у спільній діяльності незавершене виробництво під урожай 2010 року за вартістю, визначеною в акті приймання-передачі незавершеного виробництва №1/39 на площі 4543 га на суму 2 725 564,70 грн. Дана операція відображена в податковому обліку ДП «СГП ім. Іваненко»в складі податкового зобов'язання декларації (скорочена);

- позивач протягом 2010 року надавав сільськогосподарські послуги на договірній основі в рамках створеної спільної діяльності згідно договору про спільну діяльність №5/0110/27 від 26.01.2010 з ТОВ фірма «Астарта-Київ»;

- під час перевірки позивача податковим органом при проведенні підрахунку питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг) встановлено, що у липні 2010 року питома вага вартості сільськогосподарських товарів, вироблених позивачем, становить 68,67 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно, а тому на дане підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений статтею 81 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, за висновками відповідача, позивач вважається платником податку на додану вартість на загальних підставах, а тому повинен сплачувати вказаний податок до бюджету з першого числа місяця, в якому було допущено порушення, тобто, з 01.07.2010.

Задовольняючи позовні вимоги щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 498 104,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 124 526,00 грн., суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності, оскільки за КВЕД основним видом діяльності позивача є надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту (01.41.0), що дає право останньому користуватись спеціальним режимом оподаткування.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що операції з надання послуг спеціального режиму оподаткування іншим платникам податків, які не є сільськогосподарськими підприємствами, в тому числі з використанням сільськогосподарської техніки, не можуть бути віднесені до діяльності у сфері сільського господарства, на яку поширюється вимоги ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість» і, відповідно, у податковому обліку обсяги поставок таких послуг відображаються у податковій декларації з ПДВ, згідно якою здійснюються розрахунки з бюджетом, а тому, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв на підставі та у спосіб, передбачений Законом України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) .

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними та помилковими, оскільки зроблені без врахування наступних положень законодавства, чинного на момент спірних правовідносин.

Відповідно до вимог п.п.81.1., 81.2. ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість» резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (п.81.2 ст.8-1 названого Закону ).

Пунктом 81.6 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх двадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до п.81.11 названого Закону (168/97-ВР) , якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), то:

а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

б) податковий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після спливу наступних дванадцяти послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;

в) таке підприємство вважається платником цього податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке порушення.

З урахуванням наведеного, судами першої та апеляційної інстанцій не перевірені твердження відповідача, не встановлено дійний розмір питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг), вироблених Державним підприємством «Сільськогосподарське підприємство «Імені Іваненка»протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно та не надано правової оцінки доводам податкового органу стосовно наявності підстав для віднесення позивача до платника податку на додану вартість на загальних підставах.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто, таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, постанови судів у даній справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Імені Іваненка»задовольнити частково.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 у справі № 2а-1670/9332/11 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .