ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"01" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/25598/12
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівВасильченко Н. В., Черпіцької Л. Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 11 листопада 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Стрільської сільської ради Сарненського району Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення та державного акту на право власності на земельну ділянку,
встановив:
ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до Стрільської сільської ради Сарненського району Рівненської області, відповідно до уточнених вимог якого (відповідні вимоги заявлено 09 вересня 2010 року) просила визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Стрільської сільської ради № 12 від 10 грудня 1992 року в частині надання ОСОБА_5 в користування земельної ділянки, площею 0,035 га, по АДРЕСА_1 від 20 листопада 1996 року в частині передачі у приватну власність безоплатно ОСОБА_5 для обслуговування житлового будинку земельної ділянки, площею 0,26 га, рішення Стрільської сільської ради № 42 від 20 листопада 1996 року в частині передачі у приватну власність безоплатно ОСОБА_5 для обслуговування житлового будинку земельної ділянки, площею 0,26 га, визнати незаконним рішення про видачу ОСОБА_5 Державного акту на право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га, ЯБ № 602856 від 01 березня 2006 року та визнати його нечинним (недійсним).
Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 11 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року, позов залишено без розгляду.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до частин 1, 2 статті 99, частини 1 статті 100 КАС України (в редакції на час зміни позовних вимог) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Таким чином, для правильного вирішення питання щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду суд повинен встановити початок перебігу цього строку.
Між тим, залишаючи без розгляду позовну заяву, суд обмежився лише посиланням на те, що позов подано з пропуском шестимісячного строку, не зазначивши на підставі яких встановлених фактів він дійшов такого висновку.
Таке рішення суду не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 11 листопада 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.