Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -судді Олексієнка М.М. (доповідач),

суддів: Зайцева М.П.,

Шведа Е.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 2 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 1 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука (далі -УПСЗН) про стягнення заборгованості допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

У січні 2009 року ОСОБА_2 звернулася з в суд з позовом, відповідно до якого просила: визнати протиправною бездіяльність УПСЗН в перерахунку їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобов'язати зробити перерахунок вказаної допомоги та виплачувати її у відповідності до діючого законодавства України в подальшому; стягнути з УПСЗН на її користь недоплачену допомогу у розмірі 6413,12 грн.

Посилалась на те, що відповідачем виплачується їй соціальна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у значно менших розмірах, ніж це передбачено Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (2811-12) .

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 2 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 1 липня 2010 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вказує на те, що з 1 січня 2008 року набули чинності зміни у Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (2811-12) , тому вона як застрахована особа має право на виплати у відповідності до норм цього Закону (2811-12) . Крім того, судами невірно застосовані положення статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки про порушення своїх прав позивачка дізналась лише у кінці 2008 року.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами встановлено, що позивачка є матір'ю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, та як застрахована особа отримує державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, послався на пріоритетність закону, який діяв в часі раніше, а саме на Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (2811-12) , тому у 2008 році виплати повинні були здійснюватись за нормами зазначеного закону, а не закону від 18 січня 2001 року №2240-ІІІ (2240-14) «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованнями» (далі - Закон №2240-ІІІ (2240-14) ).

З таким висновком судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів касаційної інстанції, оскільки він відповідає вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Згідно пункту 23 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VІ (107-17) «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(далі - Закон №107-VІ (107-17) ) до статей 13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» були внесені зміни, які вступили в силу з 1 січня 2008 року, і, у відповідності до яких, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Також, із зазначеного Закону (2811-12) були виключені норми, відповідно до яких право на отримання допомоги мали лише особи незастраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 25 розділу ІІ вище згаданого Закону стаття 43, яка встановлювала розмір допомоги за дитиною до досягнення нею трирічного віку для застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, була виключена із Закону №2240-ІІІ (2240-14) . Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року (v010p710-08) положення пункту 25 розділу II Закону №107-VІ (107-17) визнано неконституційними.

Таким чином, в період з 1 січня по 22 травня 2008 року розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для осіб, застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулювався статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а з моменту втрати чинності положень пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) зазначені правовідносини регулювалися також і статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Також колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що виплата вказаної допомоги у 2009 році призначається і здійснюється у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України -відповідно до частини другої статті 46 розділу V Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» (835-17) . Такий порядок і розміри визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 (1751-2001-п) . Пунктом 22 зазначеного Порядку встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.

Щодо строку звернення до суду, то судами правомірно застосовано положення статей 99, 100 КАС України (в редакції Закону України від 06.07.2005 року). Позивачка не просила поновити строк, а відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову з цих підстав. Тому судами правомірно відмовлено в позові за 2007 рік.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 2 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 1 липня 2010 року -без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .