Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Васильченко Н.В. Розваляєвої Т.С.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Селянського (Фермерського) господарства "Вікторія-1" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.02.2010р. у справі № 2а-11930/09/0570 за позовом Селянського (Фермерського) господарства "Вікторія-1" до Донецького обласного центру зайнятості про визнання рішення нечинним, -

Селянське (Фермерське) господарство "Вікторія-1" звернулось з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про визнання нечинним рішення № 17 від 21.04.2009 року про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що таке рішення неправомірним, оскільки при винесені такого рішення відповідачем порушено ст. 250 Господарського Кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, які можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання протягом шести місяців.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2009 року позов задоволено частково. Рішення №17 про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу від 21.04.2009 року, прийнятого директором Донецького обласного центру зайнятості Козенко Т.М. про стягнення з Селянського фермерського господарства «Вікторія-1» прострочену заборгованість зі сплати страхових внесків (недоїмку) в розмірі 171,68 гривень, в тому числі донараховані страхові внески (недоїмку) в розмірі 171,68 гривень, пеню в розмірі 39,36 гривень, штраф в розмірі 9535 гривень - визнано нечинним в частині стягнення пені в розмірі 39,36 гривень, штрафу в розмірі 9535 гривень.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.02.2010р. постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2009 року щодо скасування Рішення №17 про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу від 21.04.2009 року, прийнятого директором Донецького обласного центру зайнятості Козенко Т.М. про визнання нечинним вказаного рішення в частині стягнення пені у розмірі 39,36 грн., штрафу в розмірі 9535 грн. -скасовано, відмовлено позивачу в цій частині позову. В іншій частині постанову суду залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Селянське (Фермерське) господарство "Вікторія-1" звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції, та залишити в силі рішення першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.03.2009 року Донецьким обласним центром зайнятості було проведено перевірку Селянського (фермерського) господарства «Вікторія-1» щодо правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за період з 11 березня 2004 року по 19 березня 2009 року.

За результатами перевірки було складено акт № 60, відповідно до якого виявлена недоїмка зі сплати страхових внесків 171,68 грн., донараховано страхових внесків - 171,68 грн., за несвоєчасну (неповну) сплату страхових внесків нараховано пеню - 39,36 грн., нараховано штраф за неповне перерахування страхових внесків в сумі 9535,00 грн.

Рішенням №17 від 21.04.2009 року відповідач нарахував позивачеві прострочену заборгованість зі сплати страхових внесків (недоїмку) в розмірі 171,68 грн., в тому числі донараховані страхові внески (недоїмку) в розмірі 171,68 грн., пеню в розмірі 39,36 грн., штраф в розмірі 9535 грн. та зобов'язав стягувача сплатити їх.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців.

У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону (1533-14) нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.

Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що термін, встановлений ст. 250 ГК України не застосовується до оскаржуваних рішень про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України, він визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Розмір, порядок та строки для застосування фінансових санкцій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (1533-14) згідно преамбули якого він розроблений відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) , визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) , цього Закону (1533-14) , Закону України "Про зайнятість населення" (803-12) та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою даної статті передбачено, що з питань, що регулюються цим Законом (1533-14) , органи державної влади, органи місцевого самоврядування, посадові особи цих органів діють виключно на підставах, у межах та у спосіб, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п.2 ст. 38 вказаного Закону строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені, та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

Таким чином, суд першої інстанції помилково частково задовольнив позовні вимоги у зв'язку з тим, що при прийнятті оскаржуваних рішень було пропущено річний строк передбачений ст. 250 ГК України. Суд апеляційної інстанції вірно звернув увагу на вказане порушення.

Судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судом апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Селянського (Фермерського) господарства "Вікторія-1" відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.02.2010р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав, у порядку та у строки, передбачені статтями 235- 239-1 КАС України.