Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову та ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2008 року Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.05.2009 рокуу справі№ 2-а-13489/08 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про визнання нечинним повідомлень-рішень,-

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2008 року у справі № 2-а-13489/08, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.05.2009 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішеннями у справі, позивачка звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач не погоджується з доводами та вимогами заявника, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Харцизьку проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правових відносин з ТОВ ПКФ «Діоніс-Агро», ПП «Техпромсервіс», ПП «Авекс-2001», ВК ТОВ «Донагро», ПП «Фаетон-2002», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 за період з 26.01.2004 року по 31.03.2006 року, за результатами якої складено акт № 4024-17/3-2882111017 від 11.12.2007 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.12.2007 року № 0002061730/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 268 093,50 грн., у тому числі за основним платежем -178 729,00 грн., за штрафними санкціями -89 364,50 грн., від 24.12.2007 року № 0002051730/0 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - підприємців на суму 38 585,22 грн.,

За результатами розгляду скарг платника податків відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.01.2008 року № 0002061730/0, № 0002051730/1; від 03.04.2008 року № 0002051730/2, № 0002061730/2; від 19.06.2008 року № 0002051730/3, № 0002061730/3.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на час укладання угод з позивачем ТОВ ВКФ «Діоніс-Агро», ПП «Техремсервіс», ПП «ЧСП-2000», ПП «Авекс-2001», ПП «Доміан», ВК ТОВ «Донагро», ПП «Фаетон-2002», приватний підприємець ОСОБА_5 не мали статусу суб'єктів підприємницької діяльності та були виключені з реєстру платників податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Пунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що надані позивачем на підтвердження суми валових витрат первинні бухгалтерські документи, оформлені з порушенням пункту 3.3 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (z0040-05) з та ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», а тому не можуть бути визнані належними та достатніми доказами у підтвердження здійснення позивачем витрат, пов'язаних з придбанням товарів.

Підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відмовляючи в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано виходили з того, що позивачем до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість по податкових накладних, які видані особами, які не є платниками податку на додану вартість, а тому позивачем податковий кредит сформовано з порушенням зазначених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) .

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.05.2009 року у справі № 2-а-13489/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.