Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Сіроша М.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області на постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 5 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року у справі № 2а-1502/11/1224 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

У листопаді 2011 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області, в якому просила зобов'язати відповідача призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 15.03.1989 р. по 20.01.1992 р., починаючи з 21.10.2011 р.

Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 5 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_2 - ОСОБА_3

02.11.2011 р. позивач звернулася з заявою до управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжне Луганської області про призначення пенсії її дочці ОСОБА_2 у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідач, листом від 09.11.2011 р. №409/4-14 відмовив у призначенні пенсії, посилаючись на те, що згідно ст. 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника страховий стаж ОСОБА_3 повинен складати 10 років, натомість він складає 9 років 9 місяців 24 дні. Період роботи з 15.03.1989 року по 20.01.1992 рік у кооперативі "Ускорение" відповідачем не врахований до його стажу з підстав порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерств праці, юстиції та соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року (z0110-93) . Також УПФ України в м. Рубіжне зазначає, що згідно п. 3 Постанови КМУ від 12.08.1993 року за № 637 (637-93-п) "Про за твердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про період роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема, для інвалідів II та III груп від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років.

Судами встановлено та сторонами не заперечується, що ОСОБА_3 перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України як інвалід 2 групи з 25.06.2011 р..

Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110 передбачено, що записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Таким чином, що в трудовій книжки ОСОБА_3 відсутні будь-які очевидні виправлення та застереження щодо недійсності записів під №№ 9-10.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 15.03.1989 р. по 20.01.1992 р., починаючи з 21.10.2011 р.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області -відхилити.

Постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 5 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.