Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Калашнікової О. В.,

Васильченко Н.В.,

Леонтович К.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року у справі № 369/12404/13-а за позовом ОСОБА_4 до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання дій протиправними, скасування рішення і зобов'язання вчинити дії, -

ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в якому просила: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про виділення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку в межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 0,25 га із земель Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; скасувати рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 17.10.2013 року № 9 у частині відмови в задоволенні вказаного клопотання позивача; зобов'язати відповідача винести на засідання сесії Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та розглянути у відповідності до чинного законодавства зазначене клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент звернення до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради в публічному доступі була відсутня інформація щодо наявності вільних земельних ділянок (комунальної власності). Тому, не маючи іншої можливості конкретизувати бажану земельну ділянку, позивач в клопотанні вказувала на свою згоду на отримання будь-якої земельної ділянки (з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку) орієнтовною площею до 0,25 га в межах Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради. У відповідності до цього нею до клопотання було додано графічні матеріали з визначеною територією, на якій вона бажала отримати земельну ділянку. При цьому, діюче законодавство не встановлює будь-яких вимог та нормативів щодо оформлення графічних матеріалів.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року, позовні вимоги задоволені частково. Визнане незаконним та скасоване рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 17.10.2013 року № 9 у частині відмови в задоволенні вказаного клопотання позивача та зобов'язано відповідача винести на засідання сесії Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та розглянути у відповідності до чинного законодавства зазначене клопотання і прийняти відповідне вмотивоване рішення.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 звернулася до відповідача з клопотанням про виділення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 0,25 га в межах с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.

Виконком Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області у відповідь на зазначене клопотання позивача 22.10.2013 року надіслав супровідний лист з витягом з рішення ради № 9 20-ої сесії VІ скликання від 17.10.2013 року "Про погодження висновку постійної комісії з питань використання земельних та водних ресурсів по наданню земельних ділянок громадянам для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, для індивідуального дачного будівництва, для ведення садівництва, для ведення особистого селянського господарства та для будівництва індивідуальних гаражів" згідно якого позивачу відмовлено в задоволенні клопотання з підстав, не передбачених ст. 118 ЗК України.

Задовольняючи позовні вимоги в частині суди виходили з того, що в рішенні відповідача, яке було направлено ОСОБА_4 у відповідь на її клопотання, не зазначено жодної причини відмови в задоволенні її клопотання.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

У відповідності до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з до п.34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Зазначена норма кореспондується з положенням ч.1 ст. 122 ЗК України, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно ст.ст. 81, 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно ч.6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) повинні звернутися з клопотанням до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідно ч.7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно ч.4 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Таким чином, органи місцевого самоврядування реалізують свої повноваження в галузі земельних відносин, зокрема, шляхом прийняття відповідних рішень за результатами розгляду клопотань громадян про виділення земельних ділянок та доведення їх до відома заявників. При цьому, обов'язковою вимогою до змісту вказаних рішень є вмотивованість відповіді органу місцевого самоврядування.

Судами встановлено, що у спірному рішенні відповідача, яке було надіслано ОСОБА_4 у відповідь на її клопотання про виділення земельної ділянки, не зазначено жодних причин, через які позивачу відмовлено в задоволенні вказаного клопотання.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості, а також невідповідності спірного рішення відповідача вимогам ч.7 ст. 118 ЗК України та ч.4 ст. 15 Закону № 393/96-ВР в частині відмови в задоволенні клопотання позивача.

Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірних висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області відхилити.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.