Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 лютого 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Петрушківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення сільської ради, скасування договору оренди землі та визнання дій голови сільської ради незаконними, -

У лютому 2010 року ОСОБА_4 пред'явив позов до голови Петрушківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про скасування рішення Петрушківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, визнання незаконним рішення відповідача № 240 від 27 лютого 2009 року з моменту його прийняття та його скасування; скасування договору оренди земельної ділянки на розрізі вулиць АДРЕСА_1; визнання дій сільського голови щодо підписання Рішення № 240 та договору оренди земельної ділянки на розрізі АДРЕСА_1 незаконними.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 лютого 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року рішення суду першої інстанції змінено та зазначено, що підстави для відмови в адміністративному позові викладені у цьому рішенні.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу відправити на новий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Судами встановлено, що рішенням № 240 Петрушківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області була виділена земельна ділянка, що знаходиться безпосередньо між виїздом з двору ОСОБА_4 та автомобільною дорогою, жителю АДРЕСА_2 ОСОБА_5 для обслуговування трансформаторної підстанції.

Вважаючи, що вказаним рішенням порушується його право на вільне користування земельною ділянкою, яка належить йому на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України для передачі в оренду земельної ділянки комунальної власності відповідач не повинен був проводити земельні торги, так як на переданій в оренду земельній ділянці розташований об'єкт нерухомого майна - трансформаторна підстанція, яка належить ОСОБА_5

Суд апеляційної інстанції із наведеним висновком суду першої інстанції погодився, разом з тим зазначив, що судом першої інстанції прийнято рішення із помилковим застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим прийшов до висновку про зміну мотивувальної частини рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції було невірно застосовано до даних правовідносин пункту 1 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, оскільки на час прийняття Рішення № 240 вказана норма статті 134 Земельного кодексу України діяла у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16 вересня 2008 року № 509-VI (509-17) (далі - Закон України № 509-VI (509-17) ). Крім того, Києво-Святошинським районним судом Київської області не враховано, що, оскільки трансформаторна підстанція відноситься до об'єктів енергетичної інфраструктури, то до даних правовідносин повинні застосовуватись положення пункту 6 частини 2 статті 134 статті 134 Земельного кодексу України, який є спеціальним для спірних правовідносин.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією суду апеляційної інстанції погоджується із огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно пункту 6 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі будівництва та обслуговування лінійних об'єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафто- та газових терміналів, електростанцій тощо), що не було враховано судом першої інстанції.

Статтею 1 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів" визначено, що трансформаторна підстанція - електрична установка відкритого або закритого типу, призначена для розподілу або перетворення електричної енергії

З наведеного слідує, що трансформаторна підстанція, яка знаходиться на земельній ділянці, переданій в оренду ОСОБА_5, відноситься до об'єктів енергетичної інфраструктури і призначена для обслуговування ліній електропередачі, а тому вона належить до переліку об'єктів, на яких не розповсюджуються вимоги про продаж на конкурентних засадах прав на землі комунальної власності.

Згідно пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до підпунктів 42-43 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських рад належить затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації; затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції.

Підпунктом 2 пункту "б" частини 1 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до повноважень виконавчих органів сільських рад у сфері регулювання земельних відносин відноситься зокрема реєстрація суб'єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею.

Згідно пункту 3 частини 4 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський голова підписує рішення ради та її виконавчого комітету.

Із системного аналізу зазначених норм колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає вірним висновок суду першої інстанції про безпідставність твердження позивача про неправомірність підписання сільським головою рішення № 240 та договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції, що вимоги щодо його розірвання не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки договір оренди земельної ділянки є цивільно-правовим договором.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 2220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 лютого 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.