Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Васильченко Н.В., Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.,

при секретарі Крушеніцькому В.М.,

за участі прокурора Суходольського С.М., представника відповідача Прокофєва С.А.,

розглянувши в судовому засіданні касаційні скарги заступника прокурора Запорізької області та Запорізької митниці Державної митної служби України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року у справі №2а-7035/09/0870 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Імпекс»до Запорізької митниці, за участю заступника прокурора Запорізької області, про визнання рішень протиправними, визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -

У грудні 2009 року ТОВ «Євро-Імпекс»звернулося з адміністративним позовом до Запорізької митниці про скасування рішень Запорізької митниці про визначення митної вартості №112000010/2009/000745/1 від 28.09.2009р., №112000010/2009/000715/2 від 17.08.2009р., №112000010/2009/000721/2 від 21.09.2009р., №112000010/2009/000729/2 від 22.09.2009р. та визнання суми платежів, сплачених до Державного бюджету України внаслідок незаконних рішень про визначення митної вартості товарів №112000010/2009/000745/1 від 28.09.2009р., №112000010/2009/000715/2 від 17.08.2009р., № 112000010/2009/000721/2 від 21.09.2009р., №112000010/2009/000729/2 від 22.09.2009р.у розмірі 119688,18грн. як надмірно сплачених.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2010 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 р., позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості №112000010/2009/000745/1 від 28.09.2009р., №112000010/2009/000715/2 від 17.08.2009р., №112000010/2009/000721/2 від 21.09.2009р., № 112000010/2009/000729/2 від 22.09.2009р. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими по справі судовими рішеннями в частині задоволення позовних вимог, заступник прокурора Запорізької області та Запорізька митниця Державної митної служби України подали касаційні скарги, в яких просять судові рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з мотивів невірного застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційних скарг, колегія суддів вбачає підстави до їх задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.06.2009 р. між позивачем та компанією BUILDING MATERIALS CO., LTD»(Китай) був укладений контракт №, за умовами якого остання продала, а позивач купив на умовах поставки FОВ м. Нанжинг (Китай) у відповідності з правилами Incoterms (редакція 2000 року) стінові панелі з полівінілхлориду без технологічних отворів.

17.09.2009р., 21.09.2009р., 22.09.2009р. та 28.09.2009р. позивачем до митного оформлення було заявлено придбаний за укладеним контрактом товар.

У вантажних митних деклараціях №№ 112000003/9/005418, 112000003/9/005153, 112000003/9/005211, 112000003/9/005262 позивачем було заявлено митну вартість товару у сумі 144630,39 грн., 144585,68 грн., 318090,89 грн. та 144630,39 грн. відповідно (за ціною договору).

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем було надано митному органу наступні документи: контракт, комерційний інвойс, морський коносамент, транспортна накладна СМR, довідка перевізника про транспортні витрати, сертифікати якості, сертифікат походження, прайс-лист продавця, калькуляція вартості виробництва продавця, експортна вантажна митна декларація продавця.

За результатом проведеного контролю за правильністю визначення митної вартості вищевказаного товару у Запорізької митниці виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості, оскільки інформація про рівні митної вартості відповідних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, за даними ЄАІС ДМСУ «Цінова інформація при визначенні митної вартості», містила інформацію про митне оформлення таких товарів за більш високим рівнем митної вартості.

За таких обставин, митним органом було проведено процедури консультації, декларанта ознайомлено з наявною в митниці інформацією та відповідно до вимог пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів (1766-2006-п) , які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, запропоновано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів

Водночас, декларантом ТОВ «Євро-Імпекс»у кожному випадку власноручно було зроблено записи про неможливість надати витребувані документи.

На підставі вказаного, відповідачем були прийняті оскаржувані рішення №112000010/2009/000715/2 від 17.09.2009р., № 112000010/2009/000721/2 від 21.09.2009р., № 112000010/2009/000729/1 від 22.09.2009р. та №112000010/2009/000745/1 від 28.09.2009р., згідно з якими митну вартість було визначено за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод №2) у сумі 1,50 долара США за 1 кг ваги, що призвело до збільшення митної вартості товару та пов'язаної з цим додаткової сплати платежів в розмірі 119688,18грн.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій правильно послались на положення частини першої статті 265 МК згідно якої, митний орган здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу (4495-17) , має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість), 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 (339-2008-п) , та Порядку декларування митної вартості товарів (1766-2006-п) дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Матеріалами справи підтверджено проведення митницею необхідних консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. Правомірність застосування відповідачем другого методу визначення митної вартості товару з послідовним застосуванням попереднього, як це встановлено частиною 5 статті 266 МК, а також обґрунтування неможливості його застосування підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, суди попередніх інстанції дійшли помилкового висновку про неправомірність дій митниці та прийнятих нею рішень про визначення митної вартості товарів №112000010/2009/000715/2 від 17.09.2009р., № 112000010/2009/000721/2 від 21.09.2009р., № 112000010/2009/000729/1 від 22.09.2009р. та №112000010/2009/000745/1 від 28.09.2009р.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції, частково задовольняючи адміністративний позов порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.

Згідно з ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 229, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

Касаційні скарги заступника прокурора Запорізької області та Запорізької митниці Державної митної служби України задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року у справі №2а-7035/09/0870 скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Імпекс»відмовити повністю.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 238, 239-1 КАС України.