Вищий адміністративний суд України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Олексієнка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року у справі за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва (далі - Управління) до закритого акціонерного товариства "Дослідний завод зварювального устаткування інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона" (далі - Дослідний завод ім. Є.О. Патона) про стягнення заборгованості із страхових внесків,

У лютому 2011 року заступник прокурора м. Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Управління з позовом, в якому просив стягнути з Дослідного заводу ім. Є.О. Патона заборгованість в сумі 1036699 грн 16 коп. на користь Управління.

Позов обґрунтовано тим, що в ході проведення прокуратурою м. Києва перевірки з питань сплати коштів до фондів соціального спрямування (в тому числі до Пенсійного фонду України) встановлено наявність станом на 2 лютого 2011 року боргу у відповідача по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1036699 грн 16 коп., в тому числі 785260 грн 08 коп. - недоїмка, 230923 грн 14 коп. - фінансова санкція, 20515 грн 94 коп. - сума пені, що підтверджується відповідними документами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Дослідний завод ім. Є.О. Патона перебуває на обліку в Управлінні та відповідно до норм статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

25 жовтня 2010 року Управління прийняло вимогу про сплату боргу № Ю-1989-у, згідно якої станом на 25 жовтня 2010 року сума боргу зі страхових внесків Дослідного заводу ім. Є.О. Патона становила 1036699 грн 16 коп., в тому числі 785260 грн 08 коп. - недоїмка, 230923 грн 14 коп. - фінансова санкція, 20515 грн 94 коп. - сума пені. Зазначена вимога була отримана відповідачем 4 листопада 2010 року.

Згідно даних картки особового рахунку страхувальника Дослідного заводу ім. Є.О. Патона (період розрахунку з 1 вересня 2010 року по 15 жовтня 2012 року) за вказаною вище вимогою про сплату боргу за відповідачем станом до 8 жовтня 2012 року обліковувалась сума недоїмки в розмірі 781159 грн 45 коп. та відповідна сума штрафних санкцій та пеня.

Станом на 8 жовтня 2012 року, згідно даних картки особового рахунку страхувальника Дослідного заводу ім. Є.О. Патона (період розрахунку з 1 вересня 2010 року по 15 жовтня 2012 року) за відповідачем обліковувалась заборгованість лише з штрафних санкцій та пені, заборгованість із недоїмки була відсутня, оскільки між позивачем та відповідачем було укладено договір про розстрочення сум заборгованості зі сплати страхових внесків від 8 жовтня 2012 року № 7.

Абзацом 1 пунктом 71 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (2464-17) (далі - Закон України № 2464-VI (2464-17) ) передбачено, що платникам, які протягом шести місяців з дня набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) щодо стимулювання сплати поточних платежів з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та погашення заборгованості до Пенсійного фонду України" подали заяву до відповідного органу Пенсійного фонду України‚ надається право на розстрочення сум заборгованості із сплати страхових внесків, які не погашені на день укладення договору про розстрочення сум заборгованості із сплати страхових внесків, за період до 31 грудня 2010 року, у разі якщо на день подання заяви у платника немає заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до абзацу 2 пункту 71 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №2464-VI (2464-17) суми заборгованості із сплати страхових внесків, які не погашені на день укладення зазначеного договору, розстрочуються та підлягають сплаті рівними частинами протягом 24 календарних місяців, починаючи з місяця подання платником заяви до відповідного органу Пенсійного фонду України.

Згідно з абзацами 4, 5, і 6 пункту 71 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" № 2464-VI (2464-17) орган Пенсійного фонду України у десятиденний строк з дня отримання заяви приймає рішення про розстрочення сум заборгованості та укладає з платником договір про розстрочення сум заборгованості із сплати страхових внесків за формою, затвердженою Пенсійним фондом України. Зазначений договір підлягає достроковому розірванню, якщо платник не сплачує в повному обсязі розстрочені платежі із сплати страхових внесків та/або поточні платежі з єдиного внеску. Платнику, який відповідно до укладеного договору в повному обсязі погасить заборгованість із страхових внесків і не допустить виникнення нової заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період дії такого договору, штраф та пеня, пов'язані з цією заборгованістю, нараховані і не сплачені або ті, які підлягають нарахуванню відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) , списуються в порядку, встановленому Пенсійним фондом України. Форма договору про розстрочення сум заборгованості зі сплати страхових внесків затверджена постановою правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку списання штрафів та пені платникам, які виконали умови договору про розстрочення сум заборгованості із сплати страхових внесків, та форми договору про розстрочення сум заборгованості із сплати страхових внесків" від 19.07.2012 року № 12-1 (z1340-12) .

8 жовтня 2012 року між позивачем і відповідачем укладено договір про розстрочення сум заборгованості зі сплати страхових внесків за №7, згідно якого Управління відповідно до пункту 71 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI (2464-17) надав відповідачу розстрочення сум заборгованості зі сплати страхових внесків на загальну суму 781159 грн 45 коп. на період з 20 листопада 2012 року по 20 жовтня 2014 року, в тому числі за листопад-грудень 2012 року, січень-грудень 2013 року та січень-вересень 2014 року по 32548 грн 31 коп. та за жовтень 2014 року - 32548 грн 32 коп.

Відповідно до пункту 3.2 цього договору він набирає чинності з дня його підписання та діє до повного погашення розстрочених сум заборгованості зі сплати страхових внесків, за винятком випадків дострокового розірвання такого договору.

Як встановлено судами, на час розгляду даної справи, договір про розстрочення сум заборгованості зі сплати страхових внесків від 8 жовтня 2012 року за № 7 чинний.

З огляду на викладене та враховуючи те, що сума недоїмки за вимогою була розстрочена, а сума штрафних санкцій та пені може бути списана в залежності від виконання умов договору розстрочення, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.