Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівЄмельянової В.І., Ліпського Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області

на постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 27 січня 2010 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 07 листопада 2011 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України (далі -УПФУ) в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про зобов'язання вчинити дії,

У січні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання перерахувати доплату до пенсії. Позивач зазначив, що є дитиною війни та відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на відмову відповідача проводити нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії, просив поновити строк звернення до суду та зобов'язати УПФУ в Антрацитівському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за 2006-2008 роки в сумі 1426,13 грн.

Постановою Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 27 січня 2010 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність УПФУ в Антрацитівському районі Луганської області щодо ненарахування і невиплати підвищення до пенсії позивачу як дитині війни. Зобов'язано УПФУ в Антрацитівському районі Луганської області здійснити виплату ОСОБА_4 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням фактично виплачених сум. У задоволенні решти вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Постановою Апеляційного суду Луганської області від 07 листопада 2011 року змінено постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 27 січня 2010 року та доповнено її висновком суду, яким поновлено ОСОБА_4 пропущений ним строк звернення до суду. В решті постанову суду залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, неправильно застосовано статтю 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Звертає увагу на те, що порядок розрахунку мінімальної пенсії за віком не може бути застосований для нарахування підвищення до пенсії дітям війни. Вказує, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду за захистом своїх прав. Крім того, чинним законодавством не визначено за рахунок яких коштів і джерел повинно здійснюватись нарахування та виплату вказаного підвищення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач, 1939 року народження, є дитиною війни та отримує пенсію за віком.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_4 просив здійснити перерахунок та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за період з 2006 по 2008 рік, проте за захистом своїх прав звернувся до суду 01 січня 2010 року. Враховуючи, що виплата підвищення до пенсії здійснювалась позивачу щомісячно, ОСОБА_4 знав про порушення свого права при одержанні пенсії. Отже, позивач звернувся до суду з порушенням встановленого законом строку.

Відповідно до частини першої статті 99 КАС України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом (2747-15) або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із статтею 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом (2747-15) .

На час вирішення спору пропущення строку звернення до суду без поважних причин було самостійною підставою для відмови в позові, якщо на цьому наполягала одна із сторін.

УПФУ в Антрацитівському районі Луганської області наполягало на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до суду в судах першої та апеляційної інстанцій.

Згідно із статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не досліджував поважність причин щодо пропуску позивачем строку звернення до суду.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції та поновлюючи ОСОБА_4 строк звернення до адміністративного суду, не навів обґрунтування висновку про поважність причин пропуску встановленого законом строку та не перевірив обставини, що перешкоджали позивачу своєчасно звернутись до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Відповідно до частини другої статті 227 КАС України підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Луганської області від 07 листопада 2011 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.